Частина гірської системи Карпат на Зх. України. Довжина їх від верхів`їв Сану до витоків Сучави становить 280 км, ширина понад 100 км. Займають територію Закарпатської, частково Львівської, Івано-Франківської та Чернівецької областей. Площа понад 24 тис.кв.км. Гірські хребти, розділені поздовжніми улоговинами та розмежовані глибокими поперечними долинами, простягаються з Пн.Зх. на Пд.Сх.

Абсолютні висоти гірської системи коливаються від 120-400 м біля підніжжя гір до 500-800 м у міжгірних улоговинах та 1500-2000 м вздовж основних хребтів. Усі найвищі вершини - Говерла (2061 м - найвища точка України), Бребенескул (2032 м), Піп-Іван (2022 м), Петрос (2020 м), Гутин Томнатик (2016 м), Ребра (2010 м) - зосереджені на масиві Чорногора.

В геологічній будові переважає крейдово-палеогеновий фліш, трапляються виходи юрських вапняків, палеозойських кристалічних сланців. Неогенові вулканогенні утворення представлені андезитами, базальтами та їхніми туфами.

Природа К.У. представлена складною системою територіальних одиниць, що створюють високогірний, середньогірний, низькогірний та передгірський яруси. До високогірного ярусу належать давньольодовиково-високополонинські флішеві гірські ландшафти з максимумом відносних перевищень до 1500 м (масиви Чорногора, Свидовець та ін.) в осьовій частині гір. Другим видом гірських ландшафтів цього ярусу є давньольодовиково-високополонинські кристалічні ( Мармароський масив, Чивчини ). Три види ландшафтів становлять наступний, основний за площею, середньогірний ярус. Ландшафти середньогірно-полонинські (перевищення до 1300 м) представлені масивами Полонинського хребта ( Пікуй, Боржава, Красна, Стій ). Потужне зовнішнє пасмо - середньогірно-скибові ландшафти (перевищення до 1000 м), найтиповіше виражені в Бескидах, Покутсько-Буковинських горах. Вздовж південного краю К.У. простягаються середньогірно-давньовулканічні ландшафти Вулканічного хребта ( Маковиця, Синяк, Великий Діл, Бужора, Тупий). Ландшафти низькогірного ярусу простягаються двома смугами всередині гір та формують їхні крайові структури. Міжгірно-верховинські ландшафти (перевищення до 400 м) пов`язані з Головним Карпатським вододілом ( Стрийсько-Санська, Воловецька та ін. верховини, а також Міжгірська, Верхньобистрицька, Ясінська, Ворохтянська та Верховинська улоговини). Тут містяться основні карпатські перевали ( Ужоцький перевал , Верецький перевал , Воловецький перевал та ін.). До регіонального розлому, що обмежовує флішеві Карпати на Пд., приурочені низькогірно-стрімчакові ландшафти - Угольський, Свалявський та ін. (перевищення до 400 м). Тут зосередженні найвідоміші карстові печери регіону (див. Печери карпатські , Карпатська карстова область ). Пн.-сх. край К.У. становлять низькогірно-скибові ландшафти (перевищення до 400 м) у межиріччях Дністра , Стрию , Свічі , Лімніці , Бистриці , Пруту , Черемошу , Сірету . Горбогірно-улоговинні ландшафти (перевищення 300 м) характерні для межиріч Тиси , Тересви , Тереблі , Ріки , Боржави , Латориці на Закарпатській низовині .

З корисних копалин найбільше значення мають нафта, природний газ, озокерит, сірка, мінеральні лікувальні води.

За кліматичним районуванням гори належать до кліматичної підобласті Українських Карпат. Клімат помірно континентальний, теплий, з циклонічними та антициклонічними вторгненнями атлантичного повітря. Температура найтеплішого місяця (липень) у передгір`ях +18, +20°, у високогірному ярусі +8, +10°, найхолоднішого (січень) - відповідно -3, -6° і -8, -9°.

Кількість опадів від 500-800 мм у передгір`ях і до 1600-2000 мм на найвищих хребтах. У цих умовах формується густа (до 1.5 км/кв.км) гідрографічна сітка - численні витоки Тиси, Дністра і Пруту. Вони належать до річок мішаного живлення з переважанням дощового. Режим паводковий протягом усього року. В давньольодовиково-високополонинських ландшафтах збереглися карові озера ( Бребенескул, Верхнє, Несамовите, Ворожеська, Апшинець та ін.). Найбільшим з озер обвального типу є Синевир. Трапляються залишки штучних водойм - гатей.

Висотна ландшафтна диференціація рослинного і грунтового покриву виражається в пануванні субальпійських лук та пустищ з гірсько-лучно-буроземними грунтами на полонинах; субальпійського криволісся з гірської сосни, ялівцю сибірського, вільхи зеленої та ін. порід у карах та високих водозборах; смерекових та буково-ялицево-смерекових лісів з бурим гірсько-лісовими грунтами на крутих схилах хребтів високополонинських та скибових ландшафтів; букових лісів з гірсько-лісовими буроземами на схилах середньогірно-полонинських та давньовулканічних ландшафтів. На низькогір`ях та горбогір`ях збереглися осередки первинних дубових лісів. В міжгірно-верховинних ландшафтах та в річкових долинах поширені луки, характерні угрупування вільхи, верби. Карпатським лісам властиві такі домішки: граб, явір, ясен, зрідка береза і кедр. Лісистість гір перевищує 50%.

У фауні К.У. переважають представники лісового комплексу.

У К.У. зосереджено понад 1400 природоохоронних об`єктів що займають 2.8% загальної площі гір (найвищий показник по Україні). Для вивчення та охорони природи створено Карпатський заповідник , Карпатський природний національний парк , природний національний парк Синевир, численні заказники, пам`ятки природи державного і місцевого значення.

Різноманітність природних умов території К.У. і наявність лікувальних ресурсів сприяли формуванню тут курортного району міждержавного значення .

 Джерело інформації: Географічна енциклопедія України