Весело всміхається травень,

Бо скінчилась навчання пора.

І зібралась на дзвоник останній

Вся весела шкільна дітвора.

Найсвітліша дорога у світі –

Це дорога до знань і до школи.

Пам’ятайте це, любі діти,

Не забудьте цього ніколи.

І хоч вчитись нелегко буває,

Та наука завжди хороша.

Кожна в світі людина знає,

Що знання – то найлегша ноша.

Ведуча:   Дорогі друзі, вчителі, гості! Сьогодні у нас свято ос­таннього дзвоника, ми з нетерпінням чекали його, бо попереду літні канікули, а для наших випускників це і радісне і сумне свято, бо продзвенить для них він вос­таннє і покличе у незвідані далі.

Ведучий:    Школярі — галасливі пташата

 На святковій лінійці стоять.

 Будем нині ми юність крилату

 В самостійне життя проводжать.

Ось зайдуть на лінійку востаннє

 Наші друзі — найстарший клас.

 Хай здійсняться всі ваші бажання!

 Ми ласкаво запрошуєм вас.

Ведуча:   Запрошуємо випускників  на святкову лінійку.

( Під звуки маршу виходять дев’ятикласники )

Директор відкриває лінійку.

Звучить Гімн.

Директор надає слово священику.

Ведучий: На нашому святі присутні гості. Слово для привітання надається  сільському голові …………………………………………………………………………………………..

Ведуча:   Слово для привітання надається ………………………………………..................

Ведучий: Слово для привітання надається директору школи

ВВедуча:  Для зачитання наказу про закінчення 200__ - 200__ н.р. слово надається    заступнику директора школи

Ведучий:  Шкільні роки - це 2700 днів. 2700 разом з ранковим сонцем ви   переступали поріг рідної школи. І ось наближається той час, коли для вас, дорогі   випускники,    в стінах рідної школи продзвенить останній дзвінок.

Ведуча:   Важко сказати у кого сьогодні більше свято – в учнів чи в учителів. Що важче – навчатися чи навчити? Мабуть і те, й інше потребує немалих душевних сил і прагнення до знань. Але професія вчителя потребує ще одного виняткового вміння – відчути кожного учня.

Ведучий:  Кожен учитель дорогий випускникам по-своєму, але, мабуть, ріднішої за першу вчительку  та класного керівника немає.

Ведуча:    Слово для надається першій вчительці ……………………………………………...

Випускники:     Вчителів в житті було багато,

                            Та одну не можу я забуть, -

Ту, що заміняла маму й тата,

Ту, що проводжала мене в путь.

Вчителько моя, найкраща в світі!

Вчитись ви навчили й працювати,

У навчанні – з книжкою дружити,

У житті – порядним, чесним стать.

Досі сняться очі, мов зірниці.

В тих очах – безмежна доброта.

Вам не гріх і в пояс поклонитись,

Вчителько моя ви золота.

Ведучий:  Слово надається класному керівнику …………………………………………........

Випускники:      Мій вчителю, тобі вклоняюсь я до ніг.

Ну з ким тебе сьогодні порівняти?

Ти душу чисту лиш для нас беріг.

А скільки мудрості зумів віддати!

Великі жертви, вчителю, .несеш.

Які тернисті і важкі твої дороги!

Та вірим, ти з путі же не звернеш,

Які б не були складнощі, тривоги.

О, як натхненно нам уроки ти читав,

Як виховать й навчити намагався.

 Коли для себе жив, відпочивав?

Ти нас творив і нами піклувався.

Хіба забути можна дні з тобою?

Ми були разом, мов одна сім'я»

Життя нас перекрутить, та ганьбою

                                       Ми не заплямимо твоє святе ім'я!

Ведуча:      Усі мовчіть – ось мати каже,

Цвітуть притишено слова

Вони із веселкових вражень,

 З любові, що в душі жива.

Усі мовчіть – говорить мати

Устами неба і землі.

Ведучий:  Від батьків випускників слово надається  ……………….........................................

Випускники:    Ми до батьків сказати хочем слово

І привітати щиро від душі.

Подякувати за дитинство веселкове,

Вклонитись низько до землі.

Бо без батьків чого ми в світі варті?

Без маминої ласки і тепла,

Без батьківської строгості і жарту

І без свого родинного тепла?

                            Вони ж нас, як пташат, в гнізді зростили,

Давали нам раду, як могли.

І в наших душах сонце засвітили

І крила для польоту нам дали.

Ведуча:   Слово надається наймолодшим учням школи – першокласникам.

                                  Виступ першокласників.

Ведучий:  А зараз випускники вручать сувеніри  першокласникам.

Ведуча:    Надаємо слово дев’ятикласникам.

Виступ дев’ятикласників.

1.Проза

2. Ось час проб'є і школу ми покинем

Уже назавжди. Тут не буде нас,

Розійдемось у світ ясний, полинем

І засумує школа, рідний клас.

 Ми вам, молодшим, школу залишаєм,

Шануйте старших, в дружбі всі живіть.

Ви кращі будете за нас, ми знаєм

Та про любов на партах не пишіть.

 Учіться добре і живіть чудово,

Та не гуляйте у вечірній час,

Не бийте вікон, навіть випадково,

І час від часу згадуйте про нас.

3.Школо, школо,  моя незабутня,

Як розлучитись з тобою мені?

Ми бували тут в свята і будні,,

 Незабутні ті дні чарівні.

Школо, школо,  моя дорогая,

Як же гірко покинуть тебе!

Ти-мій рай, ти - домівка святая!

 І до тебе любов не мине.

Школо, школо,  моя ти надіє,

 Будеш в світ ти зі мною іти.

Тут збувались мої перші мрії.

Тут кувався мій шлях до мети.

Школо, школо ти-вчителько моя!

 Все дитинство з тобою минуло.

За науку віддячусь я свою,

 Й пам'ятатиму,щоб там не було.

Від душі я тобі уклоняюсь

І цілую священний поріг.

 І сьогодні з тобою прощаюсь.

Бо попереду безліч доріг.

Ведучий:  А зараз дев’ятикласники вручать подарунок школі.

Ведуча:     Естафету дев’ятикласники передають восьмикласникам. Тож надаємо їм слово.

Виступ восьмикласників.

                  1.Проза

2.  Закінчилось дитинство останнім дзвінком

У ранковій красі променистій.

От ви всі стоїте на лінійці гуртом.

На останній лінійці врочистій.

А попереду — іспити — ваші жнива,

Перед вами стежки і дороги.

Буде кругом іти від думок голова

 І терзатимуть думи-тривоги.

Тільки час пролетить дуже швидко,умить

Понесе всіх життя, закружляє.

І з роками у когось душа защемить,

Як дзвінок цей останній згадає.

Тож щасливим хай буде ваш обраний шлях,

Хай вам добре у світі живеться,

А цей срібний дзвіночок у ваших серцях  

Добрим спогадом хай озоветься.

3. Дзвенить сріблясто в тиші урочистій

Дзвінок дитинства – юності пора,

І сяє в небі сонце промениста,

А навкруги – весела дітвора.

Для них ще буде школа і навчання,

Їх вересень ще скличе на поріг.

А вам уже прийшла пора прощання

І перед вами тисячі доріг.

То ж дай вас Бог у мирі всім прожити,

Щоб ваші руки знали ремесло.

Життя любить, а ще людей любити,

Щоб легко і щасливо вам було.

                    4. Дзвінок останній - перший крок в житті,

Палкий порив і юності надії.

Нехай щастить вам друзі у житті,

І хай здійснять світлі ваші мрії.

Чомусь сьогодні шкільний нам дзвінок

З жалем дзвенить, ніби плаче струмок.

Певно сумує наш рідний дзвінок

Що не покличе вже нас на урок.

Разом з дзвінком сумуємо й ми,

З вами здружились. Зріднилися ми

Якось незвично, що вже на урок

Клас дев’ятий вже не кличе дзвінок.

Що ж відлітайте ключем журавлиним

В вирій життя школа нас проводжає,

Хай вам зірниця палає щаслива

Від щирого серця добра вам бажаєм.

5.Починається нове життя від шкільного порога,

хай веде вас до вершин невідома дорога.

В суєті не згубіть доброти,

силу духу черпайте в любові!

                   Хоч нелегко вам буде іти,

                  Не цурайтеся рідного слова.

Ведучий:    А  тепер восьмикласники вручать дев’ятикласникам сувеніри на  згадку про рідну школу.

Ведуча:         Зараз продзвенить особливий дзвінок, не схожий ні на один, який звучав у цьому навчальному році. Він як рубіж між дитинством і дорослим життям. Це останній дзвінок для наших випускників.

Ведучий:       Ну, от і все! Лінійка урочиста

Скінчиться зараз і останній раз

Дзвінкова пісні радісна і чиста

                           До глибини душі стривожить вас.

Ведуча:      Право дати останній дзвінок надається  дев’ятикласнику ………………………………. і першокласниці…………………............................

Директор закриває лінійку. Дев’ятикласники заходять у школу під звуки маршу.