У наш час людина здатна полетіти на Місяць, ми багато знаємо про інші планети, але сили природи нашої власної планети все ще нами не підкорені. В наш час людство залишається залежним від природних явищ, які досить часто мають катастрофічний характер. Виверження вулканів, землетруси, посухи, селеві потоки, снігові лавини, повені, заметілі, снігові заноси, ожеледі, сильний мороз тощо спричиняють загибель багатьох тисяч людей, завдають величезних матеріальних збитків.

Найбільші збитки з усіх стихійних лих спричиняють повені (40%), на другому місці – тропічні циклони (20%), на третьому і четвертому місяцях (по 15%) – землетруси та посухи.

За місцем локалізації стихійні лиха поділяють на:

літосферні (виверження вулканів, землетруси, зсуви, селі);

гідросферні (повені, снігові лавини, шторми);

атмосферні (урагани, зливи, ожеледі, блискавка).

А тому, кожен із нас, потрапивши в зону стихійного лиха, повинен володіти собою.

Виверження вулканів. За руйнівною дією та кількістю енергії, яка виділяється при виверженні вулкана, саме це стихійне лихо належить до найнебезпечніших для життєдіяльності людства. На території України присутні тільки процеси грязьового вулканізму, які локалізовані в південній частині – Керченському півострові та прилеглій акваторії Азовського моря.

Землетруси. Статистичні дані стверджують, що в середньому одна людина із восьми тисяч, які проживають на Землі, гине від землетрусу, а ще 79 людей тою чи іншою мірою потерпають від його наслідків. Під час землетрусу відбуваються коливання земної поверхні, які пов’язані з підземними поштовхами. При цьому земля піднімається, вібрує і навіть розколюється. Ці рухи продовжуються декілька секунд, найбільше – декілька хвилин. Проте вони можуть призвести до катастрофічних наслідків.

Щоб стало більш зрозумілим, як виникає землетрус, уявіть собі стіл, на якому побудована іграшкова країна: насипані піщані гори, замість озер стоять тарілки з водою, біля підніжжя гір складено із кубиків місто. Як можливо відразу зруйнувати всю цю споруду ? Для цього достатньо сильно вдарити по столу – і іграшкової країни не стане. Вона зруйнується, якщо вдарити знизу, навіть не доторкаючись ні до одної іграшкової побудови. Значить, головною причиною „катастрофи” буде потрясіння столу, викликане ударом. Подібно до цього сильні викликані ударом. Подібно до цього сильні поштовхи в самій Землі можуть зруйнувати будівлі, розсікти поверхню Землі великими тріщинами тощо. Щорічно на Землі відбувається від 300 до 500 серйозних землетрусів, силою 7 балів і вище. В Україні сейсмічно небезпечними районами є Карпати та гірський Крим. Так, 1997 р. під час землетрусу у східній частині Карпат, сейсмічні хвилі досягли і Рівного. Тому кожен із нас повинен знати як поводитись у подібних ситуаціях.

При землетрусі ґрунт відчутно коливається відносно недовгий час – тільки декілька секунд, найдовше – хвилину при дуже сильному землетрусі. Ці коливання неприємні, можуть викликати паніку. Тому дуже важливо зберігати спокій. Якщо відчувається здригання ґрунту чи будинку, слід реагувати негайно, пам’ятаючи, що найбільш небезпечні є предмети, які падають. Тому рекомендується не вибігати з будинку під час землетрусу. Краще шукати порятунок там, де ви знаходитесь. Можна заховатись під ліжком чи столом. Слід пам’ятати, що найчастіше завалюються зовнішні стіни будинків. Тому тримайтеся подалі від вікон та важких предметів.

Перебуваючи всередині багатоповерхового будинку, не поспішайте до ліфтів чи сходів, бо вони часто обвалюються під час землетрусу.

Якщо землетрус застав вас в автомобілі, що рухається, слід повільно загальмувати подалі від високих будинків і залишатись в машині до припинення поштовхів.

Опинившись у завалі, слід спокійно оцінити становище, надати собі, по можливості, першу допомогу, а також тим, хто її потребує. Постарайтеся голосом, або стуком встановити зв’язок з людьми поза завалом. Пам’ятайте, допомога прийде, головне – дочекатися її. Економте сили, людина може зберігати життєдіяльність (без їжі та води) понад два тижні.

В Карпатах та Криму можливі ще такі стихійні явища як зсуви та селі.

Зсуви – це сповзання гірських порід вниз по схилу під впливом сили земного тяжіння.

Селі – бурхливі руслові потоки з води та уламків гірських порід. Вони можуть раптово виникати в гірських долинах річок внаслідок інтенсивних дощів чи танення снігу та стрімко спрямовуються по схилах гір, руслах гірських струмків та річок вниз, у долини, руйнуючи на своєму шляху все, що перешкоджає їхньому рухові. Рухаючись з великою швидкістю, сель може захоплювати за собою велике каміння, зносити мости, виводити з ладу дороги, загрожувати життю всіх, хто знаходиться на його шляху. У випадку попередження про селевий потік або зсув, які насуваються, слід якомога швидше залишити приміщення і вийти в безпечне місце. Якщо ви попали в цей потік, то можна використати дошки, палки, мотузки та інші засоби, які допоможуть вибратися з цього потоку.

Повені. Недарма в народі кажуть, що найстрашніші для людини – це вода і вогонь. Повінь дуже часто буває після багатосніжної зими. Рівень води в річці, озері піднімається, в результаті чого затоплюється певна місцевість. Повені завдають великої матеріальної шкоди та призводять до людських жертв. Адже вода за короткий час заливає вулиці, підвальні приміщення будинків, підливає і руйнує будівлі, розмиває залізничні і автомобільні магістралі, затоплює лісові масиви, знищує посіви. Тією чи іншою мірою повені періодично спостерігаються на більшості річок України. Серед них Дніпро, Дністер, Прип’ять, Західний Буг, Тиса та інші. Повені бувають також на невеликих річках та в районах, де взагалі немає визначених русел. У цих районах повені формуються за рахунок зливових опадів.

Повені відрізняються від інших стихійних лих тим, що деякою мірою прогнозуються. Як же поводитися під час повені?

Отримавши попередження про затоплення, необхідно терміново:

вийти в безпечне місце – на височину (попередньо відключивши воду, газ, електроприлади);

якщо повінь розвивається повільно, необхідно перевести майно в безпечне місце, а самому зайняти верхні поверхи (горища, дахи будівель), в крайньому разі забратись навіть на дерево;

для того, щоб залишити місця затоплення, можна скористатися човнами, катерами та всім тим, що здатне утримати людину на воді (колоди, бочки, автомобільні камери тощо);

коли людина опинилася у воді, їй необхідно скинути важкий одяг та взуття, скористатись плаваючими поблизу засобами й чекати допомоги.

 Після повені повертатись в будинки слід обережно, остерігаючись розірваних електричних проводів. Користуватися газом, електроенергією тощо можливо лише після отримання дозволу у комунальних службах. До електричних розеток краще не наближатися до їх повного висихання.

Ще одна небезпека, яка існує під час повені – епідеміологічна. З метою запобігання отруєнь не можна вживати продукти харчування, підмочені водою. Не можна також використовувати для життя воду без санітарної перевірки.

Снігові лавини. У нашій місцевості таке стихійне явище як снігові лавини не спостерігається. Але багато хто із вас може відпочивати в горах. А там снігові лавини – одна з найбільш грізних та підступних небезпек. І кожен повинен знати, як поводитись в даній екстремальній ситуації.

Якщо ви помітили лавину, яка вас наздоганяє, потрібно зробити спробу швидко зійти з її дороги. Якщо це не вдалося, необхідно встигнути скинути з себе рюкзак, відкинути лижні палки і по можливості лижі – все це, притиснуте снігом, не дозволить вам навіть ворухнутися. Необхідно викинути на поверхню лавинний шнур, звичайно яскравого кольору, щоб по цьому могли вас відшукати.

Потрапивши у лавину, необхідно щільно закрити рот та ніс рукавицями, шарфом, коміром светру, щоб у них не набився сніговий пил. Енергійно виконуючи руками і ногами плавальні рухи, постарайтесь утриматись на поверхні снігової маси (по можливості просуваючись до краю лавини).

Потрапивши під сніг, слід підігнути коліна до живота і зігнутими руками прикрити обличчя курткою, щоб створити повітряну подушку. Одночасно треба віджимати сніг біля роту, щоб була можливість вільно дихати. Багато тих, хто потрапив під лавину, задихаються – сніговий пил забиває рот та ніс.

Як тільки лавина зупинилась, потрібно відразу зробити все необхідне для звільнення з-під снігової маси. Якщо вибратись самостійно неможливо, потрібно в очікуванні допомоги зберігати спокій, економити сили та повітря, боротися зі сном. Слід пам’ятати, що трагедія тих, хто потрапив під лавину посилюється тим, що вони гарно чують все, що робиться на поверхні (наприклад, голоси рятівників), але покликати на допомогу не можуть – їх крику з-під снігу не чути.

Якщо вам вдалося уникнути неприємної зустрічі з лавиною, поверніться і подивіться назад. Чи всі були такі везучі, як ви. Якщо хто-небудь із ваших товаришів потрапив у лавину, зафіксуйте місце „зникнення” свого товариша під снігом, і по снігових грудках, які рухаються від місця „зникнення”, до їх повної зупинки запримітьте „місце зупинки”. Як тільки рух снігу припинився, визначається найбільш можливе місце знаходження потерпілого і негайно приступають до його пошуку.

Знайшовши потерпілого, його відкопують. У першу чергу звільняють голову, щоб він міг вільно дихати. Потерпілому треба дати гарячий чай, а якщо є травми, то вжити відповідних заходів.

Шквали, урагани, смерчі.

 Статистика свідчить, що в Україні щорічно спостерігається до 150 випадків стихійних метеорологічних явищ. А причиною їх виникнення є зіткнення теплого і холодного повітря. І допомагають їм у цьому вітри. Це так звані „прилади – змішувачі”. Вони забезпечують обмін між забрудненим повітрям та чистим, розганяють хмари і приносять дощові хмари на поля, на яких без них нічого б не росло. Таким чином, вітер – це один з найважливіших компонентів життя. Але він може бути і руйнівним.

 Часто перед грозою виникає раптовий недовгий, але страшенний вітер, що нагадує собою удар. Це – шквал. При цьому швидкість вітру може досягти 50-60 км/год, а продовжуватись він може і до однієї години. Нерідко шквал супроводжується короткочасною зливою та градом. Шквалонебезпечна ситуація може виникнути по всій території України у всі пори року.

Сильнішими за шквали є ураганні вітри, швидкість яких складає 120 км/год. Це одне із атмосферних чудовиськ, котре за руйнівною силою може порівнятися із землетрусом. Ураганні вітри руйнують будівлі, спустошують поля, виривають з корінням дерева, руйнують міцні і зносять легкі споруди, обривають проводи електромереж. Вони можуть спрямувати на людину уламки шиферу, черепиці, скла, цегли, різних предметів, можуть призвести до людських жертв.

Хоча й не часто, та все ж таки на території України можуть проноситися смерчі. Вони утворюються тоді коли стикаються дві великі повітряні маси різної температури і вологості, до того ж в нижніх шарах повітря тепле, а в верхніх – холодне. Але коли збоку починає дути вітер, котрий відхиляє вбік потік теплого повітря, який піднімається вгору, то виникає вихор швидкість якого досягає 450 км/год. Смерч супроводжується грозою, дощем, градом, а досягаючи поверхні землі майже завжди завдає значних руйнувань.

Як же захиститись під час ураганних вітрів?

Отримавши повідомлення про ураган, необхідно щільно зачинити двері вікна;

підготувати запас води, їжі, медикаменти, мати при собі документи;

загасити вогонь в печах, грубках, вимкнути електроенергію, закрутити газові крани.

Краще всього перечекати ураганні вітри в укритті. Але якщо це не вдалося, і вам доводиться зустрічати стихійне лихо в будівлі, потрібно вибрати безпечніше місце – в середній частині будинку, в коридорах, на першому поверсі. Поранити можуть уламки вікон, які розлітаються. Тому необхідно стати щільно до стіни, сховатися в шафі або захиститись матрацом.

Якщо ураганний вітер застав вас на відкритій місцевості, краще всього сховатися в кюветі дороги, ямі, рові, яру і щільно притиснутися до землі. Ураган може супроводжуватись грозою, а тому необхідно уникати ситуацій, при яких збільшується ймовірність ураження блискавкою.

 Хуртовини. Різновидом урагану взимку є хуртовини. Вони стають особливо небезпечними під час густого снігопаду, коли сильний вітер підіймає на велику висоту значні маси снігу і переносить їх на певну відстань, створюючи заноси.

 Як же поводитись під час хуртовини?

у цей час виходити на вулицю рекомендується тільки у виняткових випадках і не самому. Сповістіть сусідів, куди ви ідете і коли повернетеся;

якщо хуртовина застала вас в дорозі, рухаючись в автомобілі, то краще перечекати якийсь час, бажано в населеному пункті. Можна періодично зігріватися, включаючи двигун. Але при цьому слід систематично провітрювати салон, щоб не отруїтися відпрацьованими газами.

 Ожеледиця. При зниженні температури повітря від 0 до 5 градусів після дощу або відлиги на поверхні землі утворюється шар льоду – ожеледиця. Це дуже небезпечне явище. Адже лід замерзає не тільки на землі, а і на стовпах, деревах, проводах, і реальною небезпекою стає можливість падіння різних предметів. А тому перш за все слід запам’ятати, що не можна знаходитись під лініями електропередач.

Під час ожеледиці існує велика небезпека посковзнутися і отримати травму при падінні. Щоб не потрапити в число потерпілих, слід звернути увагу на те, як треба йти: ступати на всю підошву, не поспішати, ноги мають бути трохи розслаблені в колінах. Руки повинні бути не зайняті сумками. Якщо немає термінових справ, то краще з дому не виходити.

Для того, щоб зменшити можливість отримання травму, потрібно навчитися падати. А це:

треба трохи присісти, щоб знизити висоту падіння;

в момент падіння потрібно напружити м’язи, а доторкнувшись землі, обов’язково перекотитися. Таким чином удар, направлений на вас, розтягнеться і витратить свою силу на крутіння;

небезпека посковзнутися при ожеледиці стане менша, якщо до підошви та каблуків взуття приклеїти широкі полоси лейкопластиру або шматочки водостійкого наждачного паперу на тканинній основі.

Вікторина „Чи знаєте ви?”

(для учнів 5-9 класів)

1. За якою шкалою характеризується сила землетрусу ?

(За 12-бальною шкалою Ріхтера).

2. Які ви можете назвати сейсмоактивні зони на території України ?

(Закарпатська, Карпатська, Кримсько-Чорноморська та Південно-Азовська).

3. Які найбільш небезпечні погодні явища мають місце в Україні ?

(Сильні зливи, град, спека, урагани, шквали, смерчі, заметілі, снігові лавини тощо).

4. Які ви знаєте гідрологічні небезпечні явища ?

(Повені, селі, снігові лавини).

5. Яку назву смерчі дістали в Америці ?

(Торнадо).

6. Що таке цунамі ?

(Велетенські хвилі, які викликають підводні землетруси).

7. Які країни утримують першість за кількістю землетрусів ?

(Японія, Чилі понад 1000 в рік або 3 на день).

8. Яке ви знаєте одне з найбільших виверження вулкану?

(Виверження Везувія 1979 р.).

„Живі провісники стихійних лих”

 Тварини – діти природи. Вони виробили здатність чутливо реагувати на будь-які зміни погоди. І лише навчившись передбачати ці зміни, тварини зуміли пристосуватися до них, заздалегідь ховатися в укриттях, запобігати небезпеці.

По різному реагують на зміну погоди і рослини. Встановлено, що не менш як 400 видів рослин виступають у ролі живих барометрів.

Спостерігаючи поведінку тварин і реакцію рослин на зміни метеорологічних умов, люди з давніх-давен помічали зв’язок між явищами природи і накопичували різні прогностичні прикмети.

Чуємо, що у високості співає жайворонок, він провіщає гарну погоду впродовж дня. Якщо жайворонки походжають туди-сюди полем, годуються – теж буде гарна погода, а коли сидять і мовчать, немов скривджені – на дощ. Якщо дятел стукає дзьобом в сук гарного літнього дня – значить буде дощ, бо різні комахи, передчуваючи негоду, забиваються у сховище під кору, і дятел там їх легко знаходить. Соловей цілу ніч співає без спину перед погожим днем. Ластівки літають низько над землею – на дощ і вітер. Горобці у гарну погоду веселі, рухливі. Та ось стає помітно, що горобці стали кволими, принишкли, сидять, настовбурчивши пір’я. Це перед дощем. Горобці за два-три дні відчувають наближення морозів. Зима, холод, сніг, а горобці збирають пух і пір’я біля курників і тягнуть до своїх схованок попід дахами, утеплюючи їх. Перед снігопадом, а тим більше перед бураном, білки з гнізда не виходять. Буває навіть таке: сяє сонце, а білок у лісі вже не видно. Білки вловлюють зниження атмосферного тиску і заздалегідь готуються до негоди.

Добрі синоптики і свійські тварини. Собака щулиться і лежить клубочком – на холод, а простягається на землі і лежить або спить, розкинувши лапи, черевом догори – на тепло. Вловлюють зміни погоди і хатні кішки. Свині чухаються – на тепло, верещать – на непогоду, тягнуть солому – буде буря.

 Підмічено чимало прикмет, які дозволяють передбачати погоду за поведінкою бджіл. Якщо бджоли рано-вранці дружньо вирушають за узятком – день буде гарний. Іноді бджоли вилітають з вулика, але не летять далеко від нього, а залишаються поблизу. Це означає, що невдовзі піде дощ. Буває й таке, що в ясний сонячний день, начебто нічого не передвіщає зміну погоди, але бджоли чомусь летять до вулика, ховаються в ньому. А якщо ви знаходитесь у полі, то можете помітити, що бджоли поспіхом летять в одному напрямку – до пасіки. Не інакше, як буде гроза. Є чимало народних прикмет, які ґрунтуються на поведінці комах – провісників негоди. Ввечері сильно стрекотять коники – на гарну погоду, а мовчать на дощ. Цикади дуже стрекотять увечері – буде погожий день. Жаби також можуть бути живими барометрами. Якщо жаби сидять у воді, дощу не буде. А якщо вилізають з води, стрибають уздовж берега – чекайте на дощ.

Рослини, як і тварини, чутливо реагують на наступні зміни погоди і також можуть виступати в ролі живих барометрів. Багато рослин перед дощем стулюють свої квітки, щоб уберегти пилок від вологи і холоду, а деякі – дужче пахнуть або виділяють більше нектару. Серед таких живих барометрів почесне місце посідає акація. Якщо бджоли пообліплювали акацію – буде дощ. Перед дощем, коли повітря стає вологішим, в центрі кожної квітки виділяється краплина запашного нектару. Саме він і приваблює до акації бджіл та інших комах. Те саме відбувається і з смородиною, жимолостю, буркуном. Якщо квітки цих рослин раптом дуже запахли – чекай дощу.

Серед дерев, трав’яних і декоративних рослин чимало синоптиків, які провіщають своїм плачем зміну погоди. До плачучих дерев, які попереджують про дощ, належать каштани і клени. Київський каштан починає „плакати” липкими „слізьми” вже за добу, а іноді за дві до дощу. Клен провіщає негоду іноді за три, а то й за чотири дні до дощу. Троянди і шипшина перед дощем розкривають своїх пуп’янків. Цікавою здатністю відзначаються хвойні дерева: вони опускають свої гілки перед дощем і піднімають перед ясною погодою.

Останніми роками досить активно вивчаються біологічні провісники землетрусів. Так, перед землетрусом крокодили вилазять на поверхню з води і залишаються на березі, поки не припиняться підземні поштовхи. До живих сейсмографів зараховують і папуг. За дві години до підземного поштовху домашні папуги починають виявляти ознаки сильного занепокоєння і хвилювання, безперервно і голосно кричать. Серед тварин, що завбачають землетруси, особливою чутливістю наділені змії. Часто вони першими з наземних тварин відчувають лихо. Отже, вони дізнаються про це з ледь відчутних підземних поштовхів та вібрації землі. Помічено, що перед землетрусом собаки виють і гавкають, кішки занепокоєно нявчать, корови мукають, коні рвуться з припони. Птахи – голуби, ластівки, горобці також поводяться неспокійно і завчасно залишають свої пристановища.

Серед завбачників землетрусів є деякі риби. Відомий такий факт: у 1783 році перед землетрусом на острові Сицилія багато риб спливало на поверхню моря. Велика кількість випадків, коли мешканці морських глибин з’являються на мілководді біля берегів дала вченим підстави вважати, що це далеко не випадкове явище. Вони вбачають у цьому біологічну закономірність природи, таємниці якої залишаються нерозкриті і чекають свого пояснення.

Список літератури

1. Бударина О. Природные и техногенные опасности: [Землетресения, вулканы, цунами, селевые потоки, снежные лавины, торнадо, шквалы] // Краєзнавство. Географія. Туризм. – 2005. - № 18-19. – С. 12-26.

2. Желібо Є., Заверуха Н. Безпека життєдіяльності: Навч. посіб. – К.: Каравела, 2003. – 328 с.

3. Жемеров О. Грязьовий вулканізм // Краєзнавство. Географія. Туризм. – 2005. - № 31-32. – С. 12-14.

4. Землетруси і вулкани // Планета Земля. - К., 2000. - с. 201-224.

5. Крамаренко Т. Звинувачується землетрус / Т.Крамаренко // Краєзнавство. Географія. Туризм. - 2005. - № 42. - с. 6-8.

6. Лапін В. Безпека життєдіяльності людини: Навч. посіб. – К.: Знання, 2000. – 186 с.

7. Пістун І., Хобзей М. Основи безпеки життєдіяльності: Навч. посіб. – Львів: Спалах, 2000. – 160 с.

8. Світ таємниць Землі: дитяча енциклопедія. – Харків: Синтекс, 2002. -160 с.

9. Суворова О. Землетрус у момент і після. // Географія. – 2005. - № 8. – С. 24-26.

10. Техногенно-екологічні проблеми безпеки життєдіяльності / Під. ред. О.М.Русака. – К., 1999. – 292 с.

11. Терепищий С.О. Стихійні лиха планети Земля / С.О.Терепищий // Країна Знань. - 2206.- № 7. - с. 35-39.

12. Чирва А. Планета у форсмажорі ? / А.Чирва // Урядовий кур'єр. - 2005. - 21 січ. - с. 8-9.

13. Чирва Ю., Баб’як О. Безпека життєдіяльності: Навч. посіб. – К.: Атіка, 2001. – 304 с.

14. Явища звичайні та незвичайні: популярна дитяча енциклопедія. - Харків; Синтекс, 2003,- 96 с.