(1864—1902)

Павло Арсенович Грабовський народився 30 серпня 1864 р. в с. Пушкарному на Харківщині в сім’ї

церковнослужителя. Із 1874 р. навчався в Охтирській бурсі, а з 1879 р. у Харківській духовній семінарії,

яку не закінчив через арешт у 1882 р. за участь у нелегальному народницькому русі. Після нетривалого

ув’язнення проживав у рідному селі, недовго працював у Харкові, служив у війську, а після арешту

в 1886 р. і тривалого слідства був відправлений на заслання до Іркутської губернії. У1889 р. вже  на

засланні за політичним звинуваченням був черговий раз заарештований та понад три роки провів у

в’язниці. Пізніше перебував на поселенні в Якутську та Тобольську. Помер Павло Грабовський 29

листопада 1902 р.

Характер поетичної творчості Грабовського зумовлений непростими обставинами його свідомо

обраного життєвого шляху. Звернувшись до поезії ще за навчання в семінарії, на засланні він продовжував

наполегливу літературну працю. Перші публікації творів з’явилися на початку 1890-х рр. у галицькій

періодиці. Пізніше вийшли друком його поетичні збірки «Пролісок» (1894), «З півночі» (1896), «Кобза»

(1898). Серед поезій Грабовського переважають твори на громадянські теми, що ілюструють його життєві

переконання. Непроста доля митця пояснює, чому його поезія сповнена різноманітними скаргами й

наріканнями та закликами до боротьби. Воно й не дивно, що за Грабовським міцно закріпилося означення

поета-революціонера.