План.

1.     Оксиди, їх класифікація. Номенклатура.

2.     Способи добування оксидів.

3.     Фізичні властивості.

4.     Хімічні властивості основних, кислотних і амфотерних оксидів.

5.     Використання оксидів у фармації.

Оксидами називаються складні речовини, до яких входять два елементи, один з яких оксиген.

Майже всі хімічні елементи утворюють оксиди. І досі ще не добуто оксиди трьох елементів – благородних газів: гелію, неону, аргону.

Оксиди класифікують на

Солетворні оксиди здатні утворювати солі під час взаємодії з кислотами або кислотами.

Основними називаються такі оксиди, яким відповідають основи. Ці оксиди металів. Для них характрний фонний тип зв’язку. У металів, які входять до складу основних оксидів, ступінь окислення буває не вище + 3. Наприклад, No₂O, CaO, FeO, NiO, CuO, ін.

Кислотними називають оксиди, яким відповідають кислоти. Утворюються неметалами і деякими металами, що виявляють високі ступені окислення. Наприклад, CO₂, P₂O₅, SO₂SO₃, SiO₂, CrO₃, Mn₂O₇, ін.

Амфотерними називаються такі оксиди, які залежно від умов виявляють основні або кислотні властивості. До них належать деякі оксиди металів: ZnO, Al₂O₃, Cr₂O₃, PbO і ін.

Номенклатура.

Назви оксидів утворюються так:

СО – карбону (ІІ) оксид;

СО₂ – карбону (IV) оксид;

FeO – феруму (ІІ) оксид;

Al₂O₃ – алюмінію оксид.

Якщо елемент утрвоює кілька оксидів, то в їх назвах зазначається ступінь окислення елемента римською цифрою в дужках.

Існують сполуки елементів з оксигеном, які лише формально належать до класу оксидів. До них належать пероксиди. Їх розглядають як солі пероксиду гідрогену Н₂О₂^-1.

Способи добування оксидів.

1.     Горіння простих і складних речовин:

а) С + О₂ à СО₂                    2Сu + O₂ = 2CuO (окислення, крім благородних металів)

б) СН₄ + 2О₂ à СО₂ + 2Н₂О

2.  Розклад під час нагрівання складних оксигеновмісних сполук: солей, гідроксидів, кислот:

а) СаСО₃ à^t CaO + CO₂

  2Cu (NO₃)₂ à 2CuO + 4NO₂ + O₂

б) 2Fe (OH)₃ à Fe₂O₃ + 3H₂O

  2CuOH à Cu₂O + H₂O

в) Н₂СО₃ à Н₂О + СО₂

  Н₂SiO₃ à H₂O + SiO₂

  S + 6HNO₃ à H₂SO₄ + 6NO₂á + 2H₂O

  B + 3HNO₃ à H₃BO₃ + 3NO₂ á

4. Взаємодія металів з кислотами – окисниками:

  3Сu + 8HNO_{3 розд.} à 3Cu (NO₃)₂ + 2NOá + 4H₂O

  Cu + 2H₂SO_{4 конц.} à^t CuSO₄ + SO₂á + 2H₂O

5. Окислення нищих оксидів і розкладання вищих оксидів:

 а) 2СО + О₂  à 2СО₂

  2NO + O₂ à 2NO₂

 б) 4CrO₃ à^t 2Cr₂O₃ + 3O₂

Фізичні властивості.

Всі основні і амфотерні властивості речовини, без запаху. Вони можуть мати різне забарвлення. ZnO, MgO – білий, CuO – чорний, Cr₂O₃ – зелений, Al₂O₃ – червоний або синій (рубін і сапфір) і ін.

Твердими є деякі кислотні оксиди: P₂O₅ SiO₂ і ін.

Газоподібними кислотними оксидами є CO₂ SO₂ і ін.

Хімічні властивості.

Амфотерні оксиди

1. Взаємодіють з кислотами:

ZnO + 2HCl à ZnCl₂ + H₂O

2.     Взаємодіють з лугами:

ZnO + 2NaOH +H₂O à Na₂ [Zn (OH)₄]

Zn + 2NaOH à^cплав. Na₂ZnO₂ + H₂O