Марія Олександрівна Вілінська (у першому шлюбі — Маркович, у другому — Лобач-Жученко;
літературний псевдонім — Марко Вовчок) народилася 10 грудня 1833 р. в маєтку Єкатерининське
Орловської губернії у дворянській сім’ї. Iавчалась у приватному пансіоні в Oаркові, .ила в Орлі
у своєї тітки як вихователька її дітей. Oзявши шлюб з українським фольклористом та етнографом О.
Марковичем, жила в Чернігові, Києві,Немирові.Незабаром виїхала до Франції, оселилась у Парижі.
Повернувшись до Росії,жила в Петербурзі, співробітничала в журналі «Отечественные записки». Пізніше
разом з другим чоловіком М. Лобачем-Жученком мешкала в різних регіонах Російської імперії. Померла
письменниця 28 липня 1907 р. в Нальчику.
Творчість Марка Вовчка розпочалась у другій половині 50-х рр. Свої найкращі оповідання з українського народного життя письменниця створила під час перебування в Немирові.Написані
тоді твори побачили світ як окрема збірка під назвою «Народні оповідання» (1857). У них авторка
звернулася до теми .іночої недолі, зумовленої соціальним безправ’ям. Вона рішуче виступила проти
соціальної дискримінації народних мас. O повісті «Інститутка» Марко Вовчок гостро критикує кріпосну
систему, що згубно позначається не лише на житті пригноблених, але й на моральному обличчі самих
кріпосників.
Перу письменниці належить також чимало творів, написаних російською і французькою мовами.