(1827–1893)

Леонід Іванович Глібов народився 21 л.того 1827 р. в селі Веселий Поділ Хорольського повіту

на Полтавщині в сім’ї управителя поміщицьких маєтків. Освіту здобув у Полтавській гімназії та

Ніжинському ліцеї. Вчителював на Поділлі, згодом перейшов на роботу до Чернігівської гімназії. Кілька

років редагував газету «Черниговский листок». Звільнений з посади за політичні переконання, деякий

час не мав постійної роботи. Пізніше влаштувався на посаду завідувача земської друкарні в Чернігові.

Помер Глібов 29 жовтня 1893 р., похований у Чернігові.

Літературну творчість Глібов розпочав ще на шкільній лаві. Писав поезії російською та українською

мовами. 1863 р. в Києві побачила світ перша збірка його байок. Увійшов в історії української

літератури саме як байкар. Письменник спромігся вдихнути нове життя у загалом традиційні сюжетні

схеми й тематику, надавши їм колоритних національних рис та актуальних смислових нюансів. Байки

письменника формують живу й динамічну картину українського народного життя з його колективним

досвідом та мораллю. Глібов — автор низки ліричних творів переважно в елегійному жанрі. У них поет

досягає високого рівня майстерності в осмисленні фольклорного матеріалу. Його вірш «Журба» («Стоїть

гора високая») навіть став народною піснею. Сум за молодими роками, щемливе переживання плину

часу як особистої втрати – такими є мотиви цього твору.