У давнину люди милися з двох причин: для підтримки чистоти та для виконання релігійних обрядів.

  Стародавні греки й римляни приймали ванну, щоб розслабитися й отримати задоволення. Місця для миття ставали суспільними центрами, а купання вважалося також способом лікування різних хвороб.

  У стародавніх єгиптян купання вважалося, головним чином, релігійним ритуалом. Євреї, так само, як і індуси, вірили в надприродну силу ритуальних обмивань.

  Найперші відомі людині лазні - це палацові лазні на острові Крит. Їм близько 4000 років. У палаці розташовувалися ванні кімнаті з ножними ваннами та цебрами. У королівських покоях палацу була знайдена ванна, яка відноситься до 1700 - 1400 років до н. є Вона дуже схожа на сучасну. Фактично з тих пір, коли в людини виникло бажання користуватися ваннами, конструкція їх протягом всієї історії не змінювалася.

  Ще в давнину греки милися в ваннах, їх звичайно виготовляли з полірованого каменя, мармуру або дерева. Великий грецький поет Гомер в одній зі своїх поем описав надзвичайно гарну срібну ванну, привезену з Єгипту. Рання християнська церква не проповідувала дотримання чистоти як щось, пов'язане з релігією. Більше того, серед християн часто існувала думка, ніби немите тіло є одним зі шляхів спокутування гріхів. Але в середні віки погляд на купання змінився.

  Тепер замість купання більшість європейців почали користуватися духами та косметичними засобами. І лише в деяких будинках продовжували користуватися ваннами. У часи королеви Вікторії ванна кімната стала окремим місцем у будинку. Ванну, зроблену з міді, дерева або заліза, накривали кришкою, щоб вона була схожа на диван.