Загадки загадуються з найдавніших часів. У наші дні ми розглядаємо загадки як вид розваги, але в давнину люди ставились до них серйозно.

  Стародавні оракули часто задавали запитання та давали поради в формі загадок. Королі обмінювалися секретними посланнями, використовуючи загадки. Ці загадки були дуже непростими.

  Греки та римляни проводили змагання з розгадування загадок, а переможець отримував приз. Деякі легенди говорять, що іноді від того, зможе людина дати правильну відповідь чи ні, залежало її життя.

  Загадки зустрічаються навіть у Біблії. Наприклад, на весіллі Самсона королева Шеба загадувала царю Соломону велику кількість загадок.

  Анекдоти такі ж старі, як і сама мова. У будь-якій країні світу й у будь-яку епоху люди розповідали кумедні історії, щоб посмішити один одного.

  У середні віки в Європі придворні блазні розважали короля та його придворних жартами та трюками. Спочатку придворні блазні співали про славні подвиги відважних героїв. А потім починали розповідати жарти та кумедні історії.

  Анекдоти, розказані блазнями, почали з'являтися в збірках, блазнівських книгах. Одна з найвідоміших книг такого роду - «Жарти Тальтона». Вона вийшла приблизно в 1611 році. А найвідоміший в історії розповідач анекдотів - Джой Міллер (1684 - 1738), англійський актор.