Потреба у
вогні, щоб зігрітися та готувати їжу, примушувала людину вигадувати різні види
«сірників». Печерна людина висікала іскри
з кременю та з їхньою допомогою підпалювала сухе листя. Стародавні римляни
тисячі років потому ненабагато вдосконалили спосіб отримання вогню. Вони
стукали каменем об камінь та висіченою іскрою намагалися підпалити скіпку,
вкриту сіркою.
У Середньовіччі іскрами, висіченими за
допомогою кременю та заліза, підпалювали сухі ганчірки або сухий мох. Схожі
матеріали, які легко загоряються, називаються ґноття. Сучасні сірники були
винайдені невдовзі після винайдення фосфору - речовини, що загоряється за дуже
низької температури. У 1681 році англієць на ім'я Роберт Бойл занурив укриту
сіркою лучину в розчин сірки та фосфору. Ось так і виникли перші сірники. Але
вони так легко загорялися, що були дуже небезпечними в використанні.
Перші безпечні сірники були виготовлені в
Англії аптекарем на ім'я Джон Уокер. Для того, щоб їх запалити, потрібно було
чиркнути ними між складок паперу, на який було нанесено товчене скло. До 1833
року фосфорні сірники, які можна було запалити тертям, з'явилися в Австрії та
Німеччині. Але існувала одна проблема. Білий фосфор був таким небезпечним для
робітників, які виробляли сірники, що його використання довелося заборонити
міжнародним договором 1906 року.
Урешті-решт у виробництві почали
використовувати неотруйний червоний фосфор. А перші по-справжньому безпечні
сірники, які запалювалися лише об спеціально оброблену поверхню, були
виготовлені в Швеції в 1844 році. Замість того, щоб наносити всі необхідні
хімічні компоненти на голівку сірника, червоний фосфор наносили на поверхню
коробки, об яку запалювали сірник. Такі сірники були зовсім безпечні, доки не
стикалися з «чиркаючою» поверхнею.
Під час Другої світової війни деякі групи
військ були направлені в тропіки на узбережжя Тихого океану, де дуже часті дощі
робили звичайні сірники неефективними. Раймонд Каді винайшов покриття для
сірників, яке зберігало їх у робочому стані навіть після 8 годин перебування
під водою!
