Людям завжди було цікаво дізнатися, що відбувається під водою, в підводному світі, й вони намагалися потрапити туди. Але де взяти повітря, щоб дихати під водою? Це було найскладнішим завданням. Необхідно було розв'язати дві проблеми: як навчитися рухатися під водою та як уникнути негативної дії високого тиску води на людину. Пірнання з запасом повітря могли здійснити лише натреновані люди, одягнені в складні громіздкі глибоководні костюми з шоломами.

  У 1943 році капітан Жак Ів Кусто та Еміль Ганьян винайшли акваланг. Він дозволив відкрити таємниці підводного світу. З цим обладнанням пірнальник міг довго залишатися під водою. Запас стисненого повітря утримується в балонах, які кріпляться на спині плавця. Дихання в підводного плавця таке ж природне, як і на поверхні. Регулятор, закріплений на балоні, подає повітря під тиском, що відповідає тій глибині, на якій знаходиться аквалангіст. Для цього передбачено клапан, і єдине, що повинен зробити пірнальник, щоб отримати кисень, - це зробити вдих. Акваланг подасть йому порцію повітря під необхідним тиском залежно від того, на якій глибині пірнальник знаходиться.

  Після винайдення акваланга підводне плавання стало дуже популярним у всьому світі.