Костянтин
Дмитрович Ушинський (1824—1870) — видатний педагог. Народився в Тулі, навчався
в Новгород-Сі-верській гімназії, закінчив юридичний факультет Московського
університету. Працював професором Ярославського юридичного ліцею, служив у
Міністерстві внутрішніх справ, згодом викладав словесність і був інспектором у
Гатчинському сирітському інституті, інспектором класів Смольного інституту
шляхетних дівчат. Після конфлікту з керівництвом інституту його було відряджено
за кордон (Австрія, Швейцарія, Бельгія, Франція, Німеччина) для вивчення
організації жіночої освіти. Після відрядження повернувся в Україну, яку вважав
своєю батьківщиною.
К. Ушинський
залишив чималу педагогічну спадщину: «Людина як предмет виховання», «Про
користь педагогічної літератури», «Про народність у громадському вихованні»,
«Про елементи школи», «Проект учительської семінарії», «Праця в її психічному і
виховному значенні», «Дитячий світ» та інші праці. Писав російською мовою, упорядковував
посібники для російської народної школи, проте ніколи не цурався свого народу,
своєї батьківщини — України, палко любив її. У приватному листі від 9.12.1863
р. до приятеля, відомого педагога Модзалевського, він називає себе українцем.
Заслуга К. Ушинського
передусім у тому, що він розглядає педагогічну науку в тісному взаємозв'язку з
філософією, історією, психологією, анатомією та фізіологією людини, а також із
педагогічною практикою. На його думку, педагогічна наука може розвиватися
тільки на основі передового педагогічного досвіду. К. Ушинський вважав
педагогіку наукою і мистецтвом. Будь-яка практична діяльність, спрямована на
задоволення духовних потреб людини, є великим мистецтвом, а педагогіка як наука
— найвище мистецтво, тому що задовольняє найбільшу з потреб людини і людства
загалом — прагнення до вдосконалення.
Однією з
основних ідей, які пропагував К. Ушинський, є ідея народності у вихованні. У
статті «Про народність у суспільному вихованні» він дав високу оцінку всім
народам Росії, народність вважав основою виховання підростаючого покоління в
дусі патріотизму, любові до батьківщини та свого народу. Народ, на його думку,
— джерело всіх надбань матеріальної та духовної культури, тому треба вивчати
історію, географію, економіку, мову, літературу, мистецтво та інші науки.
Народна творчість, поезія, пісні, музика, образотворче мистецтво — джерело
культури народу. Однією з ознак народності є мова, найкращий виразник духовної
культури кожного народу. У статті «Рідне слово» К. Ушинський писав, що мова
народу — кращий, ніколи нев'янучий цвіт усього його духовного життя, яке
починається далеко за межами історії. У мові одухотворюється весь народ і вся
його батьківщина. Висока оцінка ним рідної мови і його боротьба за створення
шкіл, у яких би діти навчалися рідною мовою, мала не лише педагогічне, а й
політичне значення. Його виступи з цього питання використали представники
прогресивних сил Росії для боротьби з русифікаторською політикою царського
уряду.
Важливу роль у
підготовці людини до життя К. Ушинський відводив її моральній вихованості.
Моральне виховання дитини слід починати з найменшого віку і здійснювати
постійно і систематично. Воно має бути спрямоване на формування у дітей кращих
моральних рис і почуттів: патріотизму й гуманізму, любові до праці та
дисциплінованості, чесності й правдивості, почуття обов'язку і
відповідальності, власної гідності та громадського обов'язку, скромності,
твердості волі й характеру та ін. Головними методами і засобами морального
виховання дітей та молоді є переконання, заохочення і покарання (але в жодному
разі не тілесні), власний приклад вчителя, а також батьків і старших,
правильний режим навчання тощо. Особливе місце у моральному вихованні вчений
відводив фізичній праці, вважаючи за потрібне правильно поєднувати її з працею
розумовою. У статті «Праця в її психічному і виховному значенні» він наголошує
на великому значенні фізичної праці у вихованні дітей та молоді, у розвитку
суспільства загалом. Пропонує залучати дітей до різних видів праці, виходячи з
практичних потреб школи і сім'ї: самообслуговування вдома і в школі, допомога
батькам по господарству, праця в саду й на городі, допомога вчителям у
виготовленні наочного приладдя та ін. Організовувати дитячу працю слід таким
чином, щоб діти отримували від неї насолоду, не перевтомлювалися.
Як видатний
педагог-методист, К. Ушинський дав низку цінних порад щодо організації
навчально-виховного процесу в школі. На його думку, для правильної організації
навчання дітей, розвитку їх розумових здібностей треба знати їх вікові та
індивідуальні особливості, передбачати правильне дозування змісту навчального
матеріалу, посильність його для учнів, послідовність і систематичність
вивчення, розвиток свідомості й активності учнів, міцність засвоєння знань,
виховуюче навчання та ін. Ці дидактичні принципи навчання він детально розробив
у своїх творах.
К. Ушинський
вважав, що у процесі навчання необхідно розвивати пам'ять — пасивну
(мимовільну) і активну (довільну), використовуючи повторення навчального
матеріалу. Однак слід уникати механічного заучування, тобто зазубрювання.
Неприпустиме перевантаження учнів, перевтома. Водночас навчання не може бути й
розвагою.
У засвоєнні
знань, за Ушинським, велике значення має наочність. Діти мислять формами,
фарбами, звуками, відчуттями, тому в процесі навчання корисно використовувати
всі наочні засоби з тим, щоб органи чуттів брали безпосередню участь у
сприйманні навчального матеріалу. Прикладом умілого використання наочності в
навчанні можуть бути його книжки для дітей «Родное слово» і «Детский мир».
Значну увагу
приділяв К. Ушинський розробці методики роботи вчителя на уроці, радив
запроваджувати різноманітні ефективні методи і способи навчання: пояснення
нового матеріалу, повторення пройденого, вправи, письмові та графічні роботи
учнів, індивідуальні й фронтальні форми роботи на уроці, облік знань учнів
тощо. Зосереджувався він і на питанні реалізації на уроці освітньої та виховної
мети навчання. Щоб привчити учнів до самостійної роботи і прищепити їм інтерес
до навчання, треба допомагати їм у навчанні, розвивати мислення, виховувати
працездатність. Він був прихильником поєднання існуючих на той час формальної
(розвиток пам'яті, уваги, мислення, мови) і матеріальної (вивчення матеріалу
навчальних предметів) освіти.
Особливого
значення К. Ушинський надавав питанням вивчення рідної мови, розвитку в дітей
природженої здібності, яку називають даром слова. Для його формування
пропонував використовувати усні й письмові вправи, поступово ускладнюючи їх.
Навчати дітей рідної мови радив на кранщх зразках народної творчості (билинах,
піснях, казках, прислів'ях, загадках та ін.), а також кращих творах
письменників. Мова вчителя має бути зразковою, граматично правильною і
милозвучною. Для учнів молодших класів велике значення мають книжки для читання
(взірцем була його книжка «Родное слово»). У навчанні грамоти (читання) він
відстоював звуковий (аналітико-синтетичний) метод, за яким подав перші уроки
письма і читання в своїй книжці.
Елементи
природознавства, географії та історії у початкових класах, на думку Ушинського,
треба вивчати у процесі пояснювального читання на уроках. Вважаючи важливим
питання вивчення іноземних мов, видатний педагог радив починати його тільки
тоді, «коли рідна мова пустила глибоке коріння в духовну природу дитини». У
процесі вивчення рідної й іноземної мов важливо використовувати художню
літературу, підбираючи її відповідно до віку та інтересів учнів.
Складова частина
гармонійного розвитку людини, за Ушинським, — її фізичний розвиток. Оскільки
організм дитини розвивається в процесі її повсякденної трудової діяльності та
під впливом оточення (природи, сім'ї, суспільства), необхідно створити такі
умови життя, праці й навчання дітей, які б сприяли їх фізичному розвитку,
починаючи з раннього віку. До чинників фізичного розвитку він відносить
нормальне харчування, сон, відповідний режим удома і в школі; фізичну працю на
свіжому повітрі; медичний нагляд; гімнастичні вправи та ігри; створення
гігієнічних умов життя і праці; використання природних чинників (повітря, води)
тощо.
К. Ушинський зробив
спробу обґрунтувати мету, зміст і форми фізичного виховання дітей, виходячи з
основ анатомії та фізіології людини, медицини, санітарії та гігієни, приділивши
велику увагу зміцненню нервової системи учнів та вихованню в них волі різними
засобами фізичного загартування (розділ «Загальні зауваження про фізичне
виховання» в книзі «Педагогічна антропологія»).
К. Ушинський
визначав учителя як головну постать у навчальному процесі, тому він має бути
відповідно підготовлений до вчительської роботи. Передусім народний учитель
повинен бути близький до народу, знати його мову, жити його інтересами. Вчитель
— це високоосвічена людина з енциклопедичними знаннями, яка любить свою
професію, постійно вдосконалює свою майстерність, має ґрунтовну практичну
підготовку, педагогічний такт, володіє методикою навчання й виховання, є не
лише хорошим викладачем, а й добрим вихователем. Він повинен знати психологію
дитини, вивчати і добре знати вихованців, бути обізнаним з новими основами
педагогіки й будувати свою діяльність на передових досягненнях педагогічнвї
теорії.