Знай, люби, бережи!

Екологічна казка

Мета:  Закріпити знання учнів про природу рідногоактивізувати знання учнів про необхідність дбайливо ставлення до природи, виховувати почуття природи до рідного  краю, виховувати екологічну культуру.  

Хід казки

Ведучий: Мабуть, найбільшу насолоду і радість, найпалкішу любов до рідного краю, до життя викликає в нас природа. Вона завжди чарувала і чарує, хвилювала і хвилює людину. Шепіт голубої води, зелених дібров, спів пташок, запах квітів – усе це дороге серцю і ні з чим його не можливо зрівняти, забути. Рідний край – наш дім, вишенька біля хати, хрущі над вишнями, вулиця, по якій ми ходимо, річечка, біля якої відпочиваємо, у якій так любимо плескатися.

Ведуча:  Сьогодні ми поговоримо про нас – людей, які нищать природу: зривають квіти, руйнують пташині гнізда, ламають дерева, забруднюють водойми, повітря, щоб тільки задовольнити свої забаганки, збагатитися. Наймудріша на землі – природа. Люди, які живуть в гармонії з нею – найщасливіші. Заглянемо в куточок природи рідного дому.

(Звучить музика на мотив пісні «Занадився журавель». Входить  Еколог. Його одяг прикрашений зеленим листям, на голові — корона з написом «Еколог». Співає.)

Я — Еколог на Землі, на Землі.Турбот повні мої дні, мої дні.

Що тут люди натворили,

Накидали, насмітили...

І про це вам розкажу я,

 Я Еколог неспроста, неспроста,

 Я і в будні, і в свята, і в свята

І рослині, і тварині

А часом також людині

Помагаю в небезпеці.

Бо природа гине в нас на очах,

Йде еколог по гарячих слідах.

 Винуватців я знаходжу.

Словом, штрафом їм доводжу:

Берегти природу треба!

Давайте подивимося, як живеться природі у вашому селі. (Розглядається.)   А де це я? Як тут гарно! Довкола лише дерева.

Вбігають діти в костюмах дерев і співають пісню на мотив

«Ой  на горі жито»

Діти-дерева:  Всюди то берізка, то ялина,

То черемха біла, то модрина,

Тут шипшина і малина,

Терен, глід і горобина виростають.

Акація, ясен, ліс сосновий,

Бузини і вільхи буйне море!

І повітря очищають,

Й землю рідну прикрашають цілорічне.

Тож садіть кущі й дерева, діти,

В них здоров'я й ліки кращі в світі,

 В них краса і насолода.

Більше нас — усім вам добре.

 Посадіть нас! Бережіть нас!

Еколог:   Цікаво було б познайомитися з вами. Розкажіть про себе.

Ялина:     Я — ялина. Голки маю,

               Я повітря очищаю,

               Лікувальна, а в природі

               Є барометром погоди.

Сосна:     Я — сосна золотокора.

Я люблю високі гори.

Звуся ще «перлина лісу»,

Там, де я, повітря свіже.

Дуб:          А я звуся просто дуб.

До тисячу років зеленіє мій чуб.

Я живильної дам вам сили.

 Я потрібний й тим щасливий.

Береза:     Я — береза білокора,

Очищаю все довкола,

З мене ліки і так звані

Давні грамоти берестяні.        

Тополя:     Я — тополя-санітар,

Це найбільший в мене дар.

Влітку в тінь я-вас маню,

Сама бути я люблю.

 Липа:       Я — липа. Мене звуть «цариця літа».

 Я — медонос, а цвітом всіх лікую.

Чотириста років живу я на світі,

Та люди не завжди мене шанують.

Клен:        Я — клен-синоптик,

З листячком різьбленим,

Як емблема Канади я відомий.

Зустріну вас і фарбою, і медом,

І будівельник з мене дуже добрий

Верба:       А я верба. Люблю я води сині.

Я в українців символ поетичний.

У Шевченка була другом на чужині,

Я сповіщаю про Великдень пишний.

Черемха:   А я черемха пречудова.

Весною буйно зацвітаю.

Летять на запах ніжний бджоли,

Та дуже люди вже ламають.

(Із-за сцени чути голоси: «А кущам можна до вас?»)

 Дерева разом:Просимо! Просимо!

(В костюмах входять кущі.)

Калина:   Я — калина, оспівана в сотнях пісень.

Лікувальною силою відома серед людей.

Я — символ краси молодої дівчини.

А ще кажуть, що без калини нема України.

Терен:       Я терен колючий, вам смуток навію.

А прийде весна, то цвітом, мов снігом, завію.

Глід:          А я — глід, окраса краю.

В ярах, балках проживаю.
Лікувальний, медоносний,

Прошу вас ласкаво в гості.

Шипшина: Я — кущ шипшини, я комора вітамінів.

Праматір'ю троянди величаюсь.

Шипів не бійтесь, ягодами сміло лікуйтесь,

Бо вони допомагають.

Дерева і кущі: Просимо людей дотримуватися певних правил поведінки з нами!

Ведучий:     Мудра природа, її розум неперевершений. Я також люблю ліс, траву, птахів, комах. Та найбільше мене приваблюють квіти. Вони приносять радість, коли серце обгортає сум, п’янкий аромат, зцілює здоров’я. Та часом ми про це забуваємо і цінуємо тільки тоді, коли втрачаємо, записуючи в Червону книгу.

Берізка:           Коли б не ліс, не знали б ви про те,

Що є фіалка й пролісок на світі.

Як у маю конвалія цвіте –

Найкраща, найніжніша поміж квітів.

Дубочок:         Спасибі ж людям, що зростили ліс:

За всі дуби, ялини в пишнім гіллі

І за красу отих зелених кіс,

В яких стоять гнучкі берізки білі.

Ліс:                  Цвіте прекрасна, білосніжна –

Конвалія в лісах моїх.

Мов наречена з тонким станом,

Стоїть всміхається мені.

А запах ніжний, незрівняний,

П’янкий, мов чари весняні.

                       Є багато квіток запашних,

Кожна квітка красу свою має.

Та гарніші завжди поміж них ті,

Що квітнуть у рідному краї.

Але квіти, тварини зникають з землі,

Їх заносять у книгу Червону.

Тож давайте за розум візьмемося ми,

Чисте повітря і воду живу

Будем завжди берегти.

Квіти-перлини всю землю вкрили,

юну дівчину заворожили.

Ой, килимочок з ніжних кувіточок

Не буду плести я з вас віночок.

Не буду плести, не буду рвати,

Ви ж бо на світі, щоб чарувати.

Люба природо, ховай свої чари,

Топчуть папороть, квіти, траву,

Тільки б швидше наповнити тару,

Ніби мамонтів стало пройшло.

Все, що квітло, буяло, росло,

Полягло, почорніло, прив’яло.

І заплакала тихо берізка з жалю,

І затих соловейко в гаю.

Під берізкою купа сміття,

Із яєць шкарлупки валяються,

Там і тут консервні бляшанки

На гілках, мов намисто, гойдаються.

Гра «Я починаю — ти продовжуєш»

(Еколог починає речення, діти (дерева, кущі) — продовжують.)

У лісі — не смітити...

Гілок — не ламати...

Дерева — садити...

Кущі — садити...

Вогнища — не залишати...

Та мовчить засмучений ліс,

Лише тихо й покірно зітхає.

А в очах – скільки болю і сліз.

Своїм виглядом він промовляє:

– Якщо хочеш сюди ще прийти,

Щоб суниць чи грибів назбирати,

То навчись мене берегти

І красу мою шанувати.

Яка квіточка чарівна

Розцвіла в нас на лужку,

Я любуюся щоранку,

Як по цій стежині йду.

Подивлюсь на тебе збоку,

Полюбуюся зблизька.

Не попрушу твій спокій,

Не стопчу ногами я.

Мене матінка-природа

Посадила серед трав.

Довго, довго доглядала

І навчила різних справ:

Вмію я добро робити,

Лікувати вмію я,

Вмію пісню заспівати

 і не гірше солов’я.

Приспів:

Не зривайте марно цвіту,

Не губіть земну красу.

Ви ж сюди прийдете знову,

Щоб зустріти тут весну.