Ви, напевно, вважаєте, що таку потрібну та корисну річ, як мило, людина винайшла однією з перших. Однак мило з'явилося порівняно недавно - усього лише 2000 років тому. Багато століть тому люди змащували шкіру оливковою олією. А щоб умитися, вони використовували сік і попіл різних рослин. Але вже в часи Плінія (римського письменника, що жив у І столітті н. е.) виникає два види мила: рідке та тверде. Пліній докладно описує цей винахід для миття волосся та віддає належне галам, які його створили.

  До речі, при розкопках руїн міста Помпеї археологи знайшли заводик з виготовлення мила, дуже схожого на сучасне. Але все ж таки ще сто років тому майже все мило виготовляли вдома.

  Мило отримують при кип'ятінні жирів і олії разом з лугом. На великих миловарних заводах спочатку варять жири та луг у величезних казанах: цей процес називається омиленням. Коли мило майже готове, в казан додають сіль. Мило піднімається до країв казана, а соляний розчин, що містить гліцерин, пісок і надлишковий луг, осідає на дні. Цей осад зливають, а всю операцію повторюють 5 або 6 разів, додаючи по черзі то воду, то луг, доки весь жир не перетвориться на мило.

  Потім мило збивають, додаючи різні компоненти (барвники, ароматичні, пом'якшуючі й зберігаючі речовини), доки не утворюється однорідна маса. Після цього з розтопленого мила формують шматки та бруски, гранули, пластівці та кульки.