Формування духовних  цінностей  у  школярів  в  процесі навчання  географії.

Не учні у мене, а очі: відкриті, всевидячі, чисті.
          Не учні у мене, а серце у сяйві тепла променистім.

Не учні у мене, а мудрість добута віками народом.

Ми йдем в 21 століття, немов у Карпати походом.

Я вчуся у них підніматись, наповнююсь їхнім багатством.

І зустріч із ними здається маленьким духовним царством.

Сьогоднішні мої учні - цвіт суверенної нації і незалежної соборної України, плекання і захист якої в 21 столітті здійсню­ватимуть саме вони. Моє завдання - допомогти їм підготуватись до цієї святої справи.

Тим часом занепокоєння викликає стан їхнього морального і фізичного здоров’я, їхні життєві цінності та інтереси, уподо­бання та орієнтири, спосіб   життя, чистота помислів і вчинків, екологія інтелекту, душі, тіла, а також світогляду, моралі, культу­ри.

Не заперечуючи важливість знань, згоджуюся з педагогом – гуманістом Дж. Локком, який сказав: ”Мудра людина, людина добро­чесна безкінечно вище великого вченого. Без духовних задатків люди, не дивлячись на чини, ранги, звання, стають ще більш дур­ними”.

Дуже хочу, щоб мої вихованці були здоровими і життєрадіс­ними. Що можу для цього зробити? Пошуки привели до нетрадиційних в педагогіці джерел. Практичне випробування на собі методик пси­хотренінгу, інсайдів, медитацій дали результат. Вчу дітей бачити і відчувати зв'язок тонких матерій-енергій людського тіла, пла­нети і всесвіту. Показую, що мало турбуватись про здоров’я свого тіла, адже хвороби в ньому тільки закінчуються. Починаються вони значно глибше, в наших душах. Неминучість їх залежить від нашого духовного рівня. Отже, здоровою може бути тільки людина духов­на. Що ж таке духовне людство? Це наступний етап розвитку люд­ської цивілізації після "Людини розумної”. Духовна людина мати­ме чисту душу, сприйматиме тонше вібрації, житиме в тоншому плані. Тепер настав перехідний період і ми маємо можливість вибору. Звідси важливість ролі вчителя   географії як особистості, як вихователя.

Основний принцип роботи - від педагогіки заходів - до особистісної спрямованості виховання. Це означає, по-перше, виховати особистість. А особистість визначається тим, що і як   людина ці­нить, знає, творить, з ким і як спілкується, які її потреби і як вона їх задовольняє. По друге, - орієнтація на кожного учня.

Наголос на "я” на основі психологічних діагностик в 5 класі та психолого- педагогічних спостережень   впродовж всього нав­чання. Проникнення в душевний світ дитини є тонкою і цікавою справою, яка   при вдалому використанні дає неоціненний ефект. По третє, тільки особистість може виховати особистість.

Це вимагає постійного самовдосконалення, розширення інтересів. Мені допомагають захоплення шахами, туризмом, музикою, ма­люванням, віршуванням .

В складній і багатогранній роботі вчителя виділяються кі­лька основних видів діяльності, спрямованих на вдосконалення осо­бистості.

Вивчення учнів - необхідна умова індивідуалізації виховного процесу. В міру можливості визначаю рівень біологічної та гене­тичної програми дитини, але особливу увагу звертав на визначення індивідуальності, тобто реальності наслідків вибору та осо­бистої відповідальності за свою поведінку.

Організація класного колективу – обов’язковий елемент ство­рення оптимальних умов для успішного розв’язання навчально-виховних завдань .

Співпрацю з іншими вчителями - предметниками можна назва­ти успішною, якщо вдається завчасно розкрити психологічні перед­умови певних ситуацій. Скоординована діяльність усіх заінтересованих осіб значно покращує функціонування колективу.

Організація виховного процесу   в позакласній роботі є  частиною діяльності вчителя географії. Позакласні заняття проходять у формі тематичних годин, круглих столів, усних жур­налів, дискусійних клубів. Вважаю дуже ефективними зустрічі з ці­кавими людьми. Вони несуть пізнавальне навантаження, створюють емоційне піднесення, справляють позитивний моральний вплив. Серед найбільш пам’ятних - зустріч з сім’єю  Жигалюків, які повернулися з Сибіру через 45 років; заслуженим лісоводом України В.Юрченком, який створив тисовий резерват; представниками українсь­кої діаспори в Австралії; чемпіоном світу з шахів серед юна­ків Р.Слободяном і т.д. Позакласні години у формі конкурсів дають можливість учням проявитися і реалізувати свої здібності і інтереси  (інтелектуальні ігри, КВК та ін.), моральні якості ("Панна”, "Дружні секрети”), фізичну вправність ("Веселі старти”, "Козацькі забави”, "Майбутній воїн”).

Взірцем поєднання різносторонніх знань може бути план за­няття краєзнавчого гуртка.

Тема : "Пий воду   з криниці своєї...”

Книга приповістей Соломонових

Мета: формувати духовний світ через зв’язок людини з при­родою осмислення свого місця в світі і світу в своєму житті; вивести особистісне сприйняття за межі тілесного, фізичного і зробити спробу осмислення навколишніх процесів; виховувати ставлення до води як до святого дару життя, як основи життя; розкри­ти одну із сторінок української самобутності, розвивати бажання самому творити красу, залишити чистий слід на Землі.

 Обладнання: "Біблія”.

 Д. Павличко "Ой радуйся, земле!”,

 В. Скуратівський "Берегиня”,

 В. Ермолова "Планета вода”,  "Савур – могила”,

 Л. Костенко ^"Поезія”,

 М. Рильський "Поезія”,

 М. Катернога "Криниці на Україні”,

                      К. Свенціцька "Спадщина віків”, "Загадки”.

Фонозаписи пісень "Ой у полі криниченька”, "Розпрягайте, хлопці ,коні”,  "Батькова криниця”,  "Мамина криниця”, "Гу­цульські мелодії”.

Альбом дитячих робіт "Криниці в Україні”, ілюстрації "Води Прикарпаття”,

Відгадайте загадки :

1. Хоч я без ніг, а біжу прудко, не сиджу ні вдень, ні вночі, хоч ніколи з ліжка не встаю.

2. Що біжить без повода?

3. Біжить - не вибіжить, тече - не витече.

Із Біблії. Перша книга Мойсеєва Буття. Створення світу.

"2 .... і дух Божий ширяв над поверхнею води”.

"20. І сказав Бог: " Нехай вода вироїть дрібні істоти, душу живу, і птаство, що літає над небесною твердю!”.

Отже, життя пішло з води і зв’язане з нею назавжди. Людське тіло складається  на 3/4 з води, а рослини - на 4/5.

Так що таке вода? Знайдемо відповідь у Тлумачному словнику.

"Вода - надзвичайний мінерал. Неможливо   знайти іншу речовину, в якій би було приховано стільки невияснених якостей. Вчені вивчають воду в різних обставинах. Але до цих   пір ми не знаємо, чому сполука кисню і водню    займає таке важливе місце в житті природи”. "В. Єрмолова, "Планета Вода”. С.І48).

Щоб пізнати, що таке вода, треба знати, як вона утворилася.

1. З " Біблії”.

2. "Земні глибини - головне джерело походження води на планеті.

За теорію академіка Виноградова, при формуванні первинної земної кори виділялись гази і пара, які конденсувалися при охолодженні. Німець Заннер підрахував: вулкани викидають за рік і км³ вологи. А за мільярди років? (Там же. С.282).

То скільки ж води на Землі?

    "Загальну кількість води на Землі ніхто не підрахував. Надто загадкові ті умови, в яких знаходяться надра нижче поверхні Мохоровичича”.  (С.277).

  Хоч ми вважаємо, що вода земного походження, але є докази зв'яз­ку води з космосом  (огляд ікон, на яких є півпостать Космосу, К. Свенціцька, "Спадщина віків”, Ілюстр.9,32).

^"Плями і спалахи на Сонці, магнітні бурі, зміни швидкості Землі впливають на воду, що міститься в крові людини. Магнітні бурі збільшують кількість психічних і серцевих хвороб. Тайний зв'язок во­ди і подій, що відбуваються у Всесвіті, чекає своїх дослідників”. (с. 126).

Вода лікує тіло людини, знімає біль і втому.

1. Успішно випробували свіжу талу льодовикову   воду в комплексній терапії різних захворювань. Одержано позитивний результат при особливо важких хворобах, які важко піддаються лікуванню звичайним способом”.  (С.І68).

2. Чутливі люди вказують на те, що вода добре вбирає і несе в собі інформацію. Тому звертаються до зарядження води позитивним полем, яке б сприяло покращенню фізичного стану людини. Особливу силу має вода в день Святого Водохрестя. Освячена вода приносить здоров’я і красу.

"Йордан, Йордан,

 Вода студененька,

 Пречиста Діва воду брала.

 Своє дитятко напувала”.

                                                (Д.Павличко)

Вода лікує і душу людини. Спокоєм повниться душа на березі водотоку під тремтливу музику струмків. Як точно передано це в гуцульських мелодіях Мишинських музик  (прослуховування).

 Вода творить чудеса.

"Савур – могила”,  "Чудодійна криниця”. С.35.

 Вода - це щастя.

 Довженкові слова  (Катернога, "Криниці на Україні”).

           Вода - це життя.

          ”Савур - могила'”. "Криниця на Лисій горі”. С.35.

Кожен день ми стикаємось із криничною водою.

Що таке криниця? Відповідь у Тлумачному словнику.

Наш час несе багато проблем. Але, на мою думку, найбільша з них - це проблема духовної глухоти. Ми оглухли до себе, до навколишнього.

Л. Костенко "Голос криниці, чого ж ти замовк ...”

Криниця - символ кожного краю, за нею тужать, нею вихваляються:

М. Шашкевич "Пісня про криницю”.

Криниця - це витвір мистецтва (Огляд альбому учнівських робіт).

Криниці - місце відпочинку тіла і душі.

Пісня "Розпрягайте, хлопці, коні”.

З криницею дівчата пов'язували чарування.

(Уривок з пісні).

Розгляньте рушник, який розповідає:

"Оце ж тая криниченька,

 Що голуб купався.

 Оце ж тая дівчинонька.

 Що з нею кохався”.

Постаті козака на коні і дівчини, що дає йому напитися біля криниці, на якій сидить голуб. Символ криниці і голуба говорить про невичерпну і чисту любов між цими людьми, чого і вам треба бажати.

  (Прослуховування) "Ой у полі криниченька” у виконанні І. Козловського,  "Мамина криниця” М.Сливоцького,  "Батькова криниця” П. Двірського.

Розповідь учня про невелике дослідження: скільки є в селі кри­ниць, скільки з них старовинних, дерев’яних, скільки "журавлів”, де найсмачніша вода і т.д.

Розповідь про операцію  "Живи, джерело!” на  території села.

Криниця у нас на подвір’ї. Це не тільки господарські зруч­ності, але й висока естетична потреба. Яка криниця, така й госпо­дарка. Хай буде чистим і вічним ваше джерело! Хай будуть чистими Ваші помисли! Хай добротою і ласкою Землі вливається вода її у Ваші душі.

"Пий воду з криниці своєї,

і текуче з свого колодязя...”

                                                («Книга приповістей Соломонових”)

   Позакласні  і позашкільні заходи є окрасою життя школи. Це походи, поїздки, екскурсії, відвідання храмів, музеїв, пам’яток історії та культури. Все повинно бути добре підготовленим і про­думаним. Ось перед екскурсією "Скарбниця духу” до м. Львова ми вивчали історію міста, знайомились з історичними особами, з ним пов’язаними. Приймали нас і проводили екскурсії випускники школи – студенти ЛДНУ (факультету міжнародних відносин кафедри країно­знавства). Такі форми приносять відчуття святкової атмосфери, підне­сеного очікування зустрічі з захоплюючим невідомим. Надовго за­лишаються в пам’яті яскраві картини пізнаного, часто вони коре­гують або навіть спрямовують дальший розвиток особистості в кращу сторону.

Переконана, що будь - яка форма організації спілкування ді­тей, скращена позитивним емоційним фоном, наповнена багатим змістом, принесе незаперечну користь. Головне хотіти працювати і працювати .

Центром позакласної роботи з географії є гурток ^"Край”. Його члени Лілія Кремер та Оксана Кушнірчук   були делегатами Всеук­раїнської наукової   конференції "Культура і екологія юнацтва”. Пропоную тези їхнього виступу, надрукованого в збірнику "Культура і екологія юнацтва” ( м. Хмельницький, 1996, с. 68-71 ).

Позакласна  робота з географії як засіб вдосконалення фізичного  і духовного здоров’я (з досвіду роботи краєзнавчого гуртка Сопівської школи)

                                               "Чим серце наповнене, те говорять уста.

                                                Або виростіть дерево добре, то й плід його добрий…”

                                                                                                              Євангеліє від Святого Матвія, с.18

Часто чуємо навколо розмови про погане здоров'я у зв’язку з погіршенням екологічної   ситуації. Але варто було б задуматись, що частіше причиною захворювання е ситуація, в котрій людина вияви­лась не на належному духовному рівні. Адже відомо первопричинність духу над матерією. Тому в кожнім моменті варто звірятись, чи не порушено закони життя, інакше зрив в духовному неминуче прояви­ться на фізичному плані.

 Розповідаючи про діяльність нашого гуртка, хочемо показа­ти простий приклад роботи над фізичним і духовним вдосконаленням ще в шкільні роки.

Наш гурток називається ^"Край”. Програма його роботи передба­чає в першу чергу вивчення рідного краю. Перший рік ми виконували опис  природного комплексу села і його історії. На підсумкове урочисте засідання запросили голову виконкому, сім’ю Жигалюків, які вернулися на рідну землю після перебування в Сибіру . Сльо­зи на очах присутніх свідчили про хвилюючу тему розмови найкраще. А під кінець всі разом співали: ^"Сопів, Сопів - чарівний рідний край. Куди б не йшов, не їхав, його не забувай”.

Відшукали записки вже покійного  Томенка Олекси про Сопів і пережите в ньому. По його спогадах знайшли місцевість, де було наше село 1000, 600 років тому. На території сучасного поселення підтвердились   описані ним історичні події. Ці записи  зацікавили нас ще й тому, що деяку інформацію Томенко Олекса брав із видінь і снів, а потім знаходив підтвердження в церковних книгах. Такі мож­ливості ми намагаємось розвивати у себе, але про це пізніше.

Зібрані матеріали стали основою для створення краєзнавчого кабінету. В наступному навчальному році   ми досліджували Коломий­ський район. Пройшли стежками Коломийщини; піднялись на найвищу її точку - г. Варатик (771 м.) В велосипедних походах познайомились з дендропарком Печеніжина, сосновим бором Малого Ключева, тисовим резер­ватом Княждвора. Там зустрілись із Заслуженим лісоводом України В.І. Юрченком. Трохи пізніше, на підсумковому занятті, ми прийня­ли його в почесні члени   нашого   гуртка. В лісництві знайшлася нам робота по збору насіння тиса ягідного і плодів чорної горобини. Та­кож ми почали вивчати зсуви в долині р. Прут на території заказника.

Потім ми почали вивчати природу Івано-Франківської області. Літом ми здійснили похід по Покутських Карпатах. У вересні побу­вали в Манявському Скиті, бачили найвищий в області Манявський во­доспад. Проїхали по Прикарпатському кільцю. Піднялись на Говерлу. Крім цього   кожен з   членів гуртка має свій напрямок роботи на ці­лий рік. Навесні, на підсумковому занятті, кожен звітує про свої дос­лідження.

Така робота приваблює нас тим, що ми бачимо своїми очима живу красу рідної землі, красу України. Саме краса захоплює нас в першу чергу. В "Живой этике” записано Реріхами поради Махатм:

"Спросят - как перейти жизнь?

Отвечайте - как по струне бездну.

 Красиво, бережно й стремительно.”

Ці три слова поступово  проникають в нашу свідомість і стають програмою нашого життя. Але, щоб жити красиво, треба вміти бачити красу, вчитись розуміти і переносити її на свій стиль життя. В по­ході, на екскурсії, біля річки, на порозі свого дому нас захоплює гармонія образу і звучання природи. Це видимий світ. А є ще невиди­мий! І він – основний. Із закритими очима ми бачимо певний геогра­фічний об’єкт, наповнений символами і знаками. Що це? Може, душа його? Вона прекрасна.  Почалося це з коротких сеансів медитації на заняттях гуртка. Ми вчилися зосереджуватися, входити в потік живого часу, підзаряджати свої енергетичні оболонки, очищати їх з допомо­гою молитв. Найчастіше об’єктом нашої уваги є природне середови­ще нашого села. Звичайний сільський ставок випромінює яскравим світ­лом, покритий прекрасними ліліями. Ліс наповнений розумними і добри­ми істотами, в яких є чому повчитись, зустріч з якими приносить щастя.

Радість відкриття втішила це більше, коли ми знайшли у Л.Кос­тенко: "Цей ліс живий. У нього добрі очі і т.д.”  Виявляється,  Л.Костенко сприймає ліс як істоту.

Під час медитації Леся І. мала розмову з кущем жасмину, який росте під вікном: на його прохання робили віночок з польових квітів і на наступний день поставили йому на голову. Яка ж ра­дість чекала всіх, коли жасмин з’явився Лесі І. в образі прекрас­ної молодої дівчини. Вінок їй потрібен був для весілля. Тепер ми знаємо, що Леся Українка писала правду в "Лісовій пісні”.

Так ми доторкнулися до істинної краси нашого краю. Але ми­луватися мало, треба рятувати цю красу. Під час екскурсії в ліс ми розмовляли із старим дубом. Він скаржився на мурашок, які продіря­вили його стовбур. Тіло його боліло, а ми не знали, як йому допо­могти. 3 того часу ми задумались над другим словом великих душ – "бережно”.

Бачимо і знаємо, що земля страждає. Отруєні грунти, води, повітря. Хворіють рослини, звірі, птахи. Міліє Сопівка, перетво­рюється на смітник її заплава. Немов чиряки на тілі, в різних кут­ках села   появились сміттєзвалища. Група гуртківців утворила за­гін "Юний природоохоронець”. Сільвиконком видав нам посвідчен­ня і уповноважив вести охорону ріки, ставків і лісу на території села. Але ми бачимо, що боротьба за чистоту адміністративним мето­дом малоефективна. Треба, щоб кожен сприймав біль природи як свій біль, щоб у кожного в душі совість не допустила ганебних вчинків. Ми намагаємось усвідомити, що все суще навколо нас наповнене Божим духом. Вбити рослину, тварину, принести шкоду земній стихії - це злочин,   який карається космічним законом.

На заняттях ми проводимо енергетичну очистку середовища, по­силаємо туди свою любов і віримо в те, що робимо велику справу - творимо добро. Це добро всесильне і проникаюче. Адже Людина, Земля, Космос - єдине тіло, що живе єдиним законом Гармонії і Любові.

Кожен відступ відзивається болем у всьому безмежному просторі. Знеболена наша   планета, хворіємо ми,  хвора наша Україна. Ми від­чуваємо твій біль, Україно. Комен сеанс ми закінчуємо охоронною мантрою:

Хай буде мир землі.

Хай буде мир воді.

Хай буде мир усім своїм істотам, Україно.

Хай буде щастя всім істотам.

    Хай буде радість всім Істотам.

Ми усвідомляємо, що група людей не зможе врятувати Землю. Спа­сіння прийде, коли кожен зрозуміє силу своєї душі, перестане ненавидіти.

Ми на краю прірви і тут проявляється трете слово з програми Махатм  "стремительно”. Це треба робити сьогодні, поки не пізно. Схаменімся! Наповнім добротою душі! Доброта породжує добро. Адже сказано: "Пізнай себе і пізнаєш світ”. Трохи інакше: "Змінимо себе, змінимо світ навколо себе”. Почнімо з себе. Підвищимо свій духовний рівень - покращиться фізичний стан. 3 вірою зцілимо себе і світ навколо.

Але сама система позакласних заходів не може створити умови для всеохоплюючого процесу духовного росту школярів. Левову частку в становленні молодого покоління відіграють уроки, особливо уроки гуманітаризації як один із головних принципів реформування освіти в Україні. Суть гуманітаризації полягає в переорієнтації освіти з предметно - змістового принципу навчання основ наук на вивчення цілісної картини світу, і насамперед - світу культури, світу людини. Пріоритетом  у такій освіті визнаються духовні цінності, а головною ме­тою - формування всебічно розвинутої, творчо мислячої особистості. Причому фундаментальні знання географії беруть у цьому найактивнішу участь. Учні одержують свідчення ролі географічних умов у формуванні світової культури. І саме тоді вони ставляться до отриманих географічних знань як до важливого елементу загальної культури люд­ства. Отже, уроки географії, стають уроками гуманітаризації за умов, якщо процес навчання буде насичений органічно поєднаними знан­нями   зі сфери культури. Інших галузей наук, які сприятимуть формуванню   гармонійної, цілісної особистості.

В системі   шкільних наук географії належить особливе місце. Вона має необмежені можливості навчати молоду людину   на прикла­ді структурної

організованості природних об'єктів та зв’язків, що об’єднують і диференціюють їх в єдину систему. Структурно - функ­ціональний аналіз розкриває перед учнями внутрішню впорядкованість географічних систем, їхню саморегуляцію і самоорганізацію, їх роз­виток, вдосконалення і трансформацію. Учнів захоплює рівновага самої системи і її природного оточення. Вони починають розуміти, що досконалий дизайн навколишнього світу не може бути продуктом випадку, а свідчить про розумну першопричину їх існування - наявність Творця. Виникає закономірне намагання людини правильно впи­сатися в географічне оточення, не викликаючи ускладнених і деста­білізуючих наслідків. Шкільна географія  вже сьогодні готова до но­вих пріоритетів, пов’язаних з тонкою структурно- інформаційною орга­нізацією природних систем.

          "Только там начинаеться наука, где дух завладевает материей”.

А. Гумбольдт

Так почав Г.І.  Швебс  "Введение в зниогеографию. Книга І. Зниоземлеведение”.  Поява такого типу літератури викликана потреба ми не тільки науки, але і шкільної освіти. Надто очевидним є факт неможливості повного і живого пояснення учням явищ і процесів, що відбуваються навколо, засобами шкільного підручника. В шкільній географії Земля виступає як тіло чуже і віддалене від особи, що з нею знайомиться. Зовсім інакше сприймається Земля під час безпо­середнього спілкування на екскурсіях і в походах. Намагаючись наб­лизити картину живої Землі до підручникової, вчитель стає неминуче на шлях пошуку істини, заглибившись в езотеричну літературу. А там надія лише на природний інстинкт, який дасть можливість обминути небезпечні відхилення. Тому втішає поява еніогеографії, що дозволяє не шукати