„Жив-жив-жив!" -

Дзьобнув ягідку й ожив,

Я ледь з голоду не згинув,

Красно дякую, калино.

Калина: Схилилася калина на воду,

Дивилась на красную вроду,

Горобчики з поля летіли,

Всі ягоди з неї об'їли.

У сумі калинонька мила

Все листя у воду зронила

Прийшли за вітрами морози

Замерзли в калиноньки сльози.

Мальва: В нашому садочку в червонім віночку

Над самим струмочком виросла калина.

Листя з сонцем грає, в воду поглядає

Гарну вроду має молода князівна.

Вітер догоджає, коси розплітає

Уночі туманом сизим укриває.

А вона стрінеться, сумно усміхнеться

Вгору поглядає - сонечка чекає.

Калина: Я - калина земна краса

Для людей я - лікування

Пташкам завжди корисна і смачна

А ще я - символ поетичний

Кущ у мене пишний

Так, я калина,

З якої починається ненька - Україна.

1.     Немає України без калини,

Як і нема без пісні солов'я:

А ми - народ, зернина від зернини,

В біді і щасті - ми одна сім'я.

2. Немає України без тополі,

Як і нема без сонця сяйва дня.

Ти без коріння - перекотиполе,

А корінь там, де вся твоя рідня.

3. Без рушників немає України,

Як без любові і життя нема.

Душа без України - мов руїна,

Пуста і мертва, холодно-німа.

4. Немає України без вербиці,

Без сивого Славутича-Дніпра.

Нап'юся живодайної водиці,

В ній зачерпну любові і добра!

Над Дніпровою сагою,

Стоїть явір між лозою,

Між лозою з ялиною,

З червоною калиною.

Та гнучкою лозиною,

Мов дівчина із гаю,

Виходжаючи співають.

Пісня „Про Україну"

Сл. М. Гринчука, муз. С. Яреми

1. Дівчина-калина

В білому віночку

Вийшла із хатини,

Стала на горбочку.

2. А як заспівала

Солов'їно - дзвінко

В лісі розселила

Килими з барвінку.

3. Золотила ниву,

Голубила небо,

Дітвору щасливу

Кликала до себе.

4. Кличе всіх щоднини

До краси і згоди

Пісня України,

Що єдна народи.

Ведучий:   Стала червона калина символом отчого краю, нашої рідної України. Її вишивали на рушниках, сорочках, скатертинах. Коли в давнину козак вирушав у дорогу, мати напувала його калиновим чаєм і давала з собою хліб з калиною, а наречена прикріплювала до коня гілочку, щоб нагадувала козаку домівку, матір, кохану, його рідну мову. Вишита сорочка, рушник та калина - з цього починається ненька-Україна.

Обереги пращурів завжди поважай,

З ними ти наслідував рідний дім і край.

Солов'ї на калині, на калині зозуля,

Через гори й долини лине пісня з Поділля.

Мова в ній калинова, древа сонячна гілка,

Сонця тиха розмова, калинова сопілка.

 Ведуча:   Калинова сопілка... Так, саме з калини та верби робили колись сопілки. У народі існувало таке повір'я: якщо зробити з калини сопілку, то неодмінно в сім'ї з'явиться продовжувач роду - син.

Мій дідусь зробив сопілку

Із калинової гілки.

Як заграє, як заграє...

Скільки він мелодій знає!

Я насмілився спитати,

Де він так навчився грати.

Посміхнувсь дідусь лукаво:

- У калини біля ставу.

Ведучий:   Живе образ калини не тільки в піснях, казках, легендах, а й у прислів'ях. Давайте пригадаймо їх.

Приказки

У лузі калина з квіточками, неначе матуся з діточками.

Весною калина білим цвітом квітує,

А восени червоні ягідки дарує.

Залишилася калина, наче красная дівчина.

Любуйся калиною, коли цвіте, а дитиною, коли росте.

Калина хвалилась, що з медом солодка.

Пишна та корисна, мов червона калина.

Убралася в біле плаття, як калина в білий цвіт.

Щоки червоні, як кетяги калинові.

Україна, мов калина.

Стоїть у дворі дівонька, як над ставом калинонька.

Прислів'я

Без калини нема України.

Без верби і калини нема України.

Загадки

1. В лісі на горісі - червоні хустки висять.

2. Навесні зацвіте білим цвітом,

А в жнива - червоним плодом.

3. І не дівчина, а червоні стрічки має.

4. Стоїть дід (півень) над водою

З червоною бородою,

Хто не йде, за борідку вщипне.

5. Серед ліса - червоне плаття висить.

6. У вінку зеленолистім,

У червоно у намисті

Видивляється у воду

На свою хорошу вроду.

7. Серед лісу вогонь горить.

8. І не дівка, а червоне намисто носить.

9. За хатиною в садочку

У зеленому віночку

Та в червоних намистах

Стоїть дівка молода.

І збігаються всі діти,

Щоб на неї поглядіти.

За намисто кожен - смик!

Та й укине на язик.

10. У пучечках невеличких

На кущі живуть сестрички

Восени хто гляне -

Вмить добрішим стане:

З гіллячок звисають,

Вогником палають

Що це за красуня дивна?

То в гаї стоїть... (калина).

11. Задаровує красою

Мати Україна,

Наче в лузі червоніє

Пишная... (калина).

Виходить дівчина-калина і загадує загадку.

Дівчина-калина

Знають мене луг і води,

І криниці й огороди.

І дівчина мене знає,

В косу радо заплітає,

Сніг потане - я радію,

Розвиваюсь, зеленію.

В нічку зоряну, весняну.

Соловейків колихаю.

Одягаюсь білим цвітом,

Наливаюсь теплим літом.

Осінь холодом повіє.

Я шаріюсь - червонію.

Знають мене луг і води,

Діти мене певне знають,

Швидко загадку вгадають,

Бо нема тої людини,

Щоб не знала мене... (калини).

Ведуча:   Коли починали будувати хату, калину садили біля вікна застільного. Казали, що це символ любові, мудрості. А восени, коли вставляли подвійні вікна, між шибками клали пучечки червоних грон. У найлютіші морози вони живили оселю теплом і красою. Зробіть і ви маленьке добре діло, посадіть кущик калини.

1. Посадіть калину коло школи,

Щоб на цілий білий світ

Усміхалась щиро доля,

Материнський ніжний цвіт.

2. Посадіть калину на городі,

Щоб заквітнула земля!

Із роси - пречиста врода,

З неба - почерк журавля.

3. Посадіть калину коло тину,

Щоб злагода цвіла.

Буде щедрою родина,

Буде честь їй і хвала.

4. Просадіть калину коло хати,

Щоб на всеньке, на життя!

Стане кожен ранок святом,

Дітям буде вороття.

5. Посадіть калину в чистім полі,

Хай вона освятить час!

Рід наш любить дуже волю,

Хай же й воля любить нас!

6. Посадіть калину коло школи.

А щоб цвіт її не стерся,

Не зів'янув в спориші.

Посадіте коло серця,

Щоб цвіта вона в душі.

Ведучий:   Посадіть калину коло серця, щоб цвіла вона в душі. Правду каже прислів'я: „Червона калина - символ України". Калина і Україна - невіддільні, їх не можна уявити одну без одної. „Без калини - нема України", - каже друге прислів'я.

„Калиновий віночок"

Дівчата у костюмах калини.

1дівчина:   У нашому лузі сталася новина -

Зацвіла білим цвітом калина

Калинонько - Вкраїнонько - Божа наречена,

Поклонилась тобі в полях травичка зелена.

Защебечи, соловейку, з гілочки тоненько

- Покоти малі колечка на весь світ біленький.

Ой, калино, калинонько, листячко зелене,

Цвіте твоє біле личко для мене, для мене.

2 дівчина:  Зацвітай, молода калино,

Серед тихого розмаїття.

Чиста хвиля до тебе плине,

Омиває твоє коріння.

3 дівчина:  Це ж тобі од вітрів не ламатися,

Білим цвітом шуміти над світом,

Свіжих сил у землі набиратись,

Дивом кетягів погомоніти.

Четверта дівчинка

Рости, наша калинонько, вгору, вгору

Рости, наша калинонько, розвивайся.

Навесні біленьким цвітом заквітчайся,

Щоби кетяги червоні наливалися,

Щоби калиною моєю милуватися.

Цвіте калина в нашому саду,

Її просту одежу вінча вінок, як ніжну молоду.

Віночок із маленьких квіточок -

Непишних, некрасивих, непримітних.

Вона отак, як наша доля, квітне,

Вона Вкраїни рідної вінок!

А восени як ватра спалахне!

Своїм осіннім кетягом сяйне

І звеселить осінні тихі далі.

Червоні кетяги калини

Горять вогнями усіма,

Без калини нема України,

Без народу Вкраїни нема.

Ми - українці - велика родина,

Мова і пісня у нас солов'їна.

Квітне в садочку червона калина,

Рідна земля для всіх нас – Україна

Неподоланому народу,

солов'їній моїй Україні,

 над каміння, над сині води.

Ти про щастя шуми, калино.

Разом:

Хай і знов калина червоніє, достигає,

Всьому світу заявляє:

Я - країна Україна

На горі калина.

Пісня «Ой у лузі червона калина».

Гей, у лузі червона калина

Похилилася,

Чогось наша славна Україна

Зажурилася.

А ми тую червону калину

Підіймемо,                                -

А ми нашу славну Україну

Гей, гей, розвеселимо.

Як повіє буйнесенький вітер

З широких степів,

То прославить на всю Україну

Славних козаків.

А ми тую козацькую славу

Збережемо,

А ми нашу славну Україну

Гей, гей, розвеселимо.